У 50-60-х роках такими відомими вченими як В.Леонтьєв, Б.Мінхас, а також окремими дослідниками в Японії, Канаді, Індії теорія Хекшера- Уліна була піддана емпіричним перевіркам. Останні мали велике значення, оскільки показали конкретний характер експорту ряду країн. Водночас чітко виявилася трудність (скоріше неможливість) точних статистичних визначень таких центральних для теорії понять, як ''фактор виробництва ","достаток фактору ", "факторомісткість"
і, отже, неможливість її точної статистичної перевірки.
Частина сучасних західних економістів висловлювала інші критичні оцінки теорії Хекшера-Уліна. Так, Нобелівський лауреат Г.Мюрдаль заперечував, що міжнародна торгівля веде до вирівнювання цінових факторів, тому що розподіл доходів між країнами "імущими" і "не імущими" стає все більш нерівномірним. Теорему Хекшера-Уліна критикував також відомий англійський економіст Р. Харрод. Він доказував, що теорема про вирівнювання цінових факторів є недійсною. Приводячи ці висловлювання Г. Мюрдаля і Р. Харрода, американський професор М.Клемент також заперечував висновки теореми Хекшера- Уліна. Він підкреслював несумісність цієї теорії з фактами, що свідчать про існуючі величезні відмінності в комбінації факторів виробництва у різних галузях.
Дискусії навколо теорії співвідношення факторів виробництва продовжували точитися й до кінця XX ст. С. Бартенев відмічає, "що концепція факторів виробництва, як виявилося, не здатна врахувати все різноманіття факторів, які впливають на зовнішню торгівлю, розвиток національної економіки. Виходячи з моделі Хекшера-Уліна не можна пояснити, чому, наприклад, Швейцарія спеціалізується на експорті фармацевтичних товарів, США займають лідируючі
позиції у виробництві персональних комп Ютерів, Японія є чи не найбільшим експортером побутової електроніки, а Італія - пакувального обладнання”
.
Російський економіст пише, що положення факторної концепції не завжди підтверджуються на практиці. Між країнами Західної Європи різниця в забезпеченості основними виробничими факторами відносно невелика, а взаємний товарообіг зростає темпами, що перевищують зростання ВНП. Дві держави - США і Таїланд - є світовими експортерами рису. Але у Сполучених Штатах, відмічає він, рис є капіталомісткою, а в Таїланді - трудомісткою культурою.
Разом з тим, теорія Хекшера-Уліна отримала певне визнання і використовувалася при формуванні зовнішньоторгової стратегії. Щоб посилити факторні переваги, уряди багатьох держав використовували заходи, що спрямовувалися на підтримку і стимулювання експорту. Наприклад, проводилася девальвація національної валюти, підприємства отримували різні пільги, субсидії на модернізацію виробництва та оновлення експортної продукції.
Теорія співвідношення факторів виробництва, одержавши значне поширення в західній економіці, була розвинена у працях Нобелівських лауреатів П. Самуельсона, Я. Тінбергена та інших учених. Зокрема, П. Самуельсон виявив математичні умови, за яких твердження Хекшера-Уліна стають дійсними для господарської практики, розробивши у 1953р. теорему про вирівнювання цін факторів. Вона дозволяє чітко сформулювати висунуте Б. Уліном положення про те, що торгівля товарами замінює переміщення факторів виробництва між країнами. На визнання їхніх заслуг в науці цю модель часто називають моделлю Хекшера-Уліна-Самуельсона.
Друге положення, розроблене в рамках даного підходу, запропоноване В. Столпером і П. Самуельсоном, - пояснення того, як зміни цін товарів впливають на реальну винагороду власників факторів. І третє - було висунуте Т. Рибчинським на основі аналізу зовнішньоторговельної моделі загальної рівноваги, подібної з тією моделлю, про яку писали два вищезгадані вчені.
Теорія співвідношення факторів виробництва має вирішальне значення для обґрунтування вигідності міжнародної торгівлі для всіх її учасників. У вчених-економістів були підстави визнати прийнятнішою не теорію порівняльних переваг в інтерпретації Рікардо, а наукову ідею
» следующая страница »
1 ... 226 227 228 229 230 231232 233 234 235 236 ... 279