Як показав Г. Беккер, загальна підготовка побічним чином оплачується самими робітниками. Прагнучи до підвищення кваліфікації, вони погоджуються на більш нижчу у період навчання заробітну плату, і їм же згодом дістається дохід від загальної підготовки. Адже якби його фінансування здійснювалося б за рахунок фірм, вони кожного разу при звільненні таких робітників позбавлялися б своїх вкладень, втілених у їхні особистості. Навпаки, спеціальна підготовка оплачується фірмами і їм же дістається дохід від неї, оскільки у противному випадку при звільнені за ініціативою фірми втрати несли б робітники. У результаті загальний людський капітал, як правило, виробляють особливі "фірми " (школи, коледжі), тоді як-спеціальний формується безпосередньо на робочих місцях.
Термін "спеціальний людський капітал" допоміг зрозуміти, чому серед робітників з тривалим стажем роботи на одному місці плинність нижча і чому заповнення вакансій відбувається у фірмах в основному за рахунок внутрішніх висувань по службі, а не за рахунок найму на зовнішньому ринку.
Водночас в концепції людського капіталу є й опоненти. Відомий український вчений С. Мочерний виділив ряд недоліків, про які йшлося раніше. Г остру критику ця концепція викликає і в окремих російських вчених.
Водночас зміни характеру сучасного виробництва і нові вимоги до знань та кваліфікації привели нині до визнання того, що висока освіченість
- це необхідна база для досягнення кращих показників виробничої діяльності. Більше того, Т. Шульц вважав, що малокваліфікований працівник стає капіталістом не в результаті дифузії (розпилення) власності на акції корпорацій (хоча така точка зору популярна). Відбувається це шляхом здобуття знань і кваліфікації, які мають економічну цінність. Учений був переконаний: неосвіченість, безумовно, найпоширеніший фактор, який гальмує економічне зростання.
Економічний підхід Г. Беккера до вивчення "ірраціональних" факторів людської поведінки у ринкових і неринкових відносинах, у громадському та приватному житті відрізняється як від соціологічного, психологічного, так і від економічного підходу К. Маркса до дослідження суспільства. Про це він пише у своїй праці "Економічний підхід до людської поведінки" (1976 р.). Описуючи поведінку "людини економічної" на мікроекономічному рівні, вчений застосував те, що він назвав "економічним підходом " до аналізу різних аспектів людської поведінки, відношення людей до того, що раніше вважалося значною мірою ірраціональним, котре не піддається ніякому науковому аналізу.
Практичний бік досліджень Г. Беккера полягає в тому, що він одержав кількісні оцінки рентабельності вкладень у людину і зіставив їх з фактичною рентабельністю більшості фірм США. Цим він вніс значний внесок у розширення наших уявлень про економічну ефективність інвестицій у людський капітал. Поява великої кількості приватних навчальних закладів, активізація діяльності консультаційних фірм, які проводять короткострокові семінари і спеціалізовані курси, свідчить про те, що рентабельність у приватному секторі освітньої діяльності, у крайньому разі, не нижча, ніж у інших сферах підприємництва. Г. Беккер показав, що для США 60-х років ХХст. рентабельність освітньої діяльності на 10-15 % перевищувала рентабельність інших видів комерційної діяльності.
У рамках концепції людського капіталу отримали пояснення структура розподілу особистих доходів, вікова динаміка заробітків, нерівність в оплаті чоловічої і жіночої праці та багато іншого. Завдяки їй змінилося й ставлення політиків до затрат на освіту. Освітні інвестиції стали розглядатися як джерело економічного зростання, не менш важливе, ніж "звичайні" капіталовкладення.
Ширше трактування набуває поняття національного багатства. В нього включають поряд з речовими елементами капіталу (вартісні оцінки землі, будівель, споруд, обладнання, товарно-матеріальних цінностей) фінансові активи та матеріалізовані знання і здатність людей до продуктивної праці. Нагромаджені наукові знання, зокрема матеріалізовані в новій технології, вкладення в здоров'я людини почали враховуватися в макроекономічній статистиці як елементи національного багатства, що мають неречову форму.
» следующая страница »
1 ... 222 223 224 225 226 227228 229 230 231 232 ... 279