Нове розуміння значення "людських" інвестицій у забезпечення соціально-економічного розвитку і суспільного прогресу було визнане міжнародними організаціями. Становище сфери освіти, охорони здоров'я та інші фактори, що характеризують рівень розвитку людських ресурсів і якість життя населення, стали головним об'єктом уваги міжнародної статистики. Ключові показники, що дають комплексну характеристику стану людських ресурсів і динаміці нагромадження людського капіталу, дозволяють сьогодні проводити об'єктивні міждержавні співставлення. У якості інтегральних індикаторів соціального розвитку суспільства і стану людських ресурсів застосовують, зокрема: індекс розвитку людського потенціалу (індекс соціального розвитку); індекс інтелектуального потенціалу суспільства; показник величини людського капіталу в розрахунку на душу населення; коефіцієнт життєздатності населення та деякі інші.
Починаючи з 1995 р. і в Україні готуються звіти про людський розвиток. Такі звіти за 95-1999 рр., що опубліковані Програмою розвитку ООН (ПРООН), стали основою для обґрунтування поняття людського розвитку як засобу і мети національного розвитку. На основі цих п'яти звітів Національна академія наук України розглянула і прийняла розроблений ПРООН Індекс людського розвитку. На сьогодні цей індекс став вагомим показником розвитку людського потенціалу, моніторинг якого здійснюється Державним комітетом статистики на регулярній основі.
На основі цієї теорії Г. Беккер обґрунтував економічну необхідність здійснення великих капіталовкладень, як державних, так і приватних, саме у "людський фактор". Такий підхід активно реалізується на практиці. Зокрема, індекс людського капіталу на душу населення (виражає рівень затрат держави, фірм і громадян на освіту, охорону здоров'я та інші галузі соціальної сфери в розрахунку на душу населення), що використовується Бюро статистики праці США, зріс у повоєнне десятиріччя на 0,25% в рік. У 1960-і роки зростання призупинилося, що було пов'язано перш за все з демографічними особливостями періоду, а у 80-і ще більш прискорилося - майже на 0,5% щорічно.
Показовим у цьому плані є назва прийнятого у 1994р. закону: "Цілі 2000р. - освіта для Америки". А в економічній доповіді президента США Конгресу в 1999 р. прямо сказано, що саме "освіта є ключем до майбутнього процвітання нації". Бюджетні витрати тільки на освіту підтримуються на рівні 7% ВВП, який склав понад 7 трлн. доларів у 1995 р. (проти 3,3%, направлених на військові потреби), або в розрахунку на людину - більше 1,5 тис. доларів, не враховуючи інших джерел фінансування. Американська держава реалізує кілька спеціальних програм фінансової допомоги малоімущим студентам. У 2000 р. такою допомогою скористалися 13,1 млн. студентів (5,9 млн. отримали гранти, і 7,2 млн. були звільнені від сплати податку з одержаних кредитів на освітні цілі)1.
Таким чином, на думку Г. Беккера, підтримка підприємцями шкіл і вузів - не доброчинність, а турбота про своє майбутнє процвітання.
Підхід з точки зору людського капіталу також допомагає пояснити відмінності між країнами, що викладені властивою їм структурою зайнятих в економіці. Серед цілого ряду проблем, при рішенні яких концепція людського капіталу може виявитися плідною, Т.Шульц назвав і таке явище, коли країни, багаті капіталом, зокрема, відтворюваних матеріальних фондів, експортують в основному трудомісткі, а не капіталомісткі продукти.
Досліджуючи проблеми людського капіталу, Г. Беккер став одним з першовідкривачів цілого сімейства нових розділів економічної теорії- економіки дискримінації, економіки зовнішнього господарства, економіки злочинності та інших.
Г 7 1 Запитання і завдання
1. Чому представники шведської школи макроекономіки наполягали на
» следующая страница »
1 ... 223 224 225 226 227 228229 230 231 232 233 ... 279