Центральній Америці, переважання бідності у першій ставить її у досить вразливе становище.
^ Зниження цін на продовольство і економічні стимули. Важливо відмітити, - вважає А. Сен - що зростання виробництва продовольства відбулося, не дивлячись на тенденцію падіння, і достатньо різкого, світових цін на продовольчі продукти. Це говорить про зниження економічних стимулів у багатьох сферах комерційного виробництва значної кількості продовольчих товарів у всьому світі, в тому числі у Північній Америці. І не дивно, що найбільший приріст має місце у регіонах, де внутрішні ринки продовольства відносно ізольовані від світових (наприклад, у Китаї та Індії). Якщо вірно, що протягом кількох років знову піднялися світові ціни на продовольчі товари, то цей приріст набагато нижчий, ніж стрімке довготривале падіння.
Із прогнозу, підготовленого Міжнародним інститутом з досліджень продовольчої політики, випливає, що з 1990до 2020 рр. може відбутися істотне падіння реальних світових цін на продовольство. Зокрема, на пшеницю приблизно на 15 відсотків, рис - 22 відсотки, кукурудзу - 23 і фуражне зерно - 25 відсотків.
Незалежно від того, відбудеться чи ні подальше падіння реальних цін на продовольство, не можна не помітити дестимулюючого ефекту, який уже викликав зниження світових цін на продовольство. Саме у цьому контексті особливо показово, що світове виробництво продовольства, не дивлячись ні на що продовжувало збільшуватися, набагато випереджуючи зростання народонаселення.
У даний час світове виробництво продовольства характеризується відсутністю попиту і падінням цін, що, у свою чергу, відображає злидні деяких із найзлиденніших категорій населення. Різні технічні дослідження показують істотні можливості швидкого нарощування виробництва продовольства на душу населення (якщо і коли виросте попит).
Все вищесказане не ліквідовує необхідності уповільнення росту населення. Проблема тут не тільки у можливості адекватного збільшення виробництва продовольства, існує ще багато інших питань, пов'язаних з перенаселенням планети. У цілому ж, на погляд А.Сена, існує мало причин для глибокого песимізму, породженого швидким відставанням темпів виробництва продовольства від зростання народонаселення.
^ Політична економія африканських країн і системні збої. Економічна криза в Африці пов'язана з виробництвом і економічним зростанням у цілому, а не тільки з виробництвом продовольства. Але ситуація виглядає як проблема виробництва продовольства, адже країни
цього континенту все ще надто сильно орієнтовані на виробництво продовольчих товарів. Коріння ж африканської кризи - у війнах, політичній нестабільності та економічній невизначеності. Тому - вважає А.Сен - вкрай необхідно ''розібратися”з названими факторами.
Необхідність здійснення подібних економічних і соціальних змін потребує подолання військового та громадянського протистояння, розширення демократичного управління, а також ринкових інституцій. При цьому соціальна політика повинна включати в себе розширення системи охорони здоров'я, установ з планування сім'ї, забезпечення базової освіти (особливо для жінок) і соціального забезпечення. Все це прямо або опосередковано сприяє досягненню продовольчої безпеки, економічній могутності. Африці необхідне більш широке сприйняття проблем і можливостей континенту, а не заходи з виконання вузько направленого продовольчого завдання.
^ Різні форми економічної взаємозалежності. Для вирішення проблеми голоду важливо скласти відповідну уяву як про процес придбання продуктів харчування, так і про сам процес харчування. Тут задіяні і ринковий механізм, і державне регулювання. Свій вплив здійснюють і такі ''міркування місцевого порядку”, як нерівність у розподілі продовольства та медичного обслуговування в рамках сім'ї, і глобальні фактори: внутрішня та міжнародна торгівля і товарообмін. Необхідно враховувати також економіку купівлі-продажі і політику примусу конкретного уряду до прийняття заходів підтримки замість введення непродуктивних обмежень.
» следующая страница »
1 ... 231 232 233 234 235 236237 238 239 240 241 ... 279