Економічна теорія

Що стосується реєстраційного внеску, то він складає звичайно $100-300 (залежно від країни). Крім того, потрібно виплачувати державі щорічно при­близно таку ж суму. У цілому, створення офшорної компанії обходиться фун­даторам у $950-2500 плюс $550-900 щорічних виплат.

Друга група офшорних зон істотно відрізняється від першої. В основному, набагато меньш ліберальним ставленням до офшорних компаній. По-перше, там вони найчастіше не мають можливості відбутися від держави копійчаними щорічними внесками, а сплачують податки, правда, дуже невисокі (звичайно близько 5%). Тому часто ці країни називають “податковими притулками”. По-

305

друге, держава, як правило, достатньо пильно цікавиться особистостями зас­новників. Треба мати не менше двох акціонерів і двох директорів, дані про яких заносяться в спеціальні реєстри. І хоча зазвичай ці ролі виконують підставні особи, однак така процедура не завжди буває приємна для тих, хто вдається до повної конфіденційності свого бізнесу. І, по-третє, необхідно проводити щор­ічну аудиторську перевірку і надавати звіт фіскальним органам.

Стосовно податків, то офшори зобов’язані сплачувати їх у повному обсязі в тих країнах, де вони ведуть свій бізнес. Тому для того, щоб що-небудь заоща­дити, власникам офшорів потрібно вигадувати всілякі комбінації, щоб обійти цю вимогу. Як класичну рекламні проспекти приводять схему, використану од­ним дуже відомим голландським концерном.

Концерн зареєстрував на Бермудських островах страхову компанію і став її єдиним клієнтом. У компанії було застраховане все майно цієї фірми, навіть те, що звичайно страхувати не прийнято. Страхові внески стали надходити на Бермуди у великих обсягах. А страхова компанія з отриманих коштів стала да­вати кредити фірмі, а та — сплачувати їй відсотки по цих кредитах. Зміст цих обмінів грошима полягає в тому, що і страхові внески, і плата за кредити раху­ються виробничими витратами і, отже, виключаються з прибутку. Зменшуєть­ся прибуток—зменшується податок із прибутку. При цьому гроші залишають­ся в концерні. Комбінація дозволила підприємству заощадити $18 млн на по­датках. І головне — все це законно.

Українські підприємці, за свідченням спеціалістів, використовують більш прямолінійні рухи. Наші підприємства купують що-небудь (устаткування, програм­не забезпечення, послуги) у місцевого представництва офшорної компанії. По- перше, представництва іноземних фірм користуються визначеними пільгами. По­друге, суми, заплачені за товар, відносяться до виробничих витрат і, отже, з цих коштів підприємство не сплачує податки. По-третє, гроші надходять на рахунок іноземного банку, що звичайно і є кінцевою метою операції. Чи варто говорити, що офшор належить керівнику підприємства або комусь з його близьких.

Правда, нещодавно були внесені поправки до податкового законодавства. І тепер до витрат можна віднести тільки 85% витрат на оплату таких договорів. Фактично це означає введення 15% податку на операції з офшорами. Так що очікується, що найближчим часом інтенсивність подібних операцій істотно знизиться.

Вкладати гроші в українські банки найвигідніше від імені кіпрських оф­шорів. Найбільш вигідними є фінансові операції. Вони і безпечніші, і подат­кові діри в цій сфері ширші. Саме в зв’язку з цими операціями і згадується ча­стіше всього Кіпр. Ця країна стала просто офшорною меккою для пострадянсь­ких держав. Причин тому кілька: географічна близькість, благодатний клімат, імідж Кіпру як європейської країни і дуже низький податок з прибутку для оф­шорних компаній (4,25%).

306

На сьогодні серед злочинців, особливо ділків з наркомафії, найбільш по­пулярними методами “відмивання” грошей з використанням “коралових” та офшорних компаній є:

•     метод зворотної позики;

•     маскування під прибуток.

 

« Содержание

» следующая страница »
1  ... 235 236 237 238 239 240241 242 243 244 245  ... 384