Економічна теорія

“Податковий або фінансовий рай”. Використання офшорних та “коралових” компаній.

“Податковий або фінансовий рай”—так називають країни, які мають деякі характерні риси своєї податкової, фінансової, банківської систем, що відрізня­ють їх від інших, а саме:

•                  відсутність податків або невеликі податки на деякі чи всі види прибутку;

•   потяг до банківської та комерційної таємничості;

•     слабкий валютний контроль або повна його відсутність;

•     легке реєстрування та відсутність перешкод щодо купівлі компаній, банків, страхових фірм (багато газет та журналів рекламують можливість їх купівлі за низькими цінами);

•     політична і монетарна стабільність;

•     сучасні комп’ютерні телекомунікації та телефонні мережі;

•     легкий в’їзд до країни;

•      географічне положення (недалеко або на шляхах ділової активності) тощо. Крім цього, використовуючи легке реєстрування компаній та пільгове оподаткування, яке гарантує сувору секретність, ділки створюють мережі так званих “коралових” і офшорних компаній. “Коралова” компанія — це струк­тура, яка створена за подібністю з коралами, складних за своєю формою і по­рожніх всередині. Вони зареєстровані, мають рахунок у банку теж в одній з країн “податкового або фінансового раю”, адреси, службовців, але займаються лише незаконними операціями. Головна перевага “коралових” компаній в тому, що вони тримають людей на відстані від своїх фінансових операцій, що значно

304

ускладнює проведення розслідувань фінансових злочинів. Виходячи на банк зі своїм рахунком, компанія використовує подвійну, потрійну та ще вищого сту­пеня секретність.

З метою маскування своєї справжньої діяльності “коралові” компанії мо­жуть реєструватися у вигляді банків, страхових компаній та різноманітних ко­мерційних організацій, купуючи і реалізуючи деякі готові вироби через свої ринки (магазини), але в більшості випадків, крім засновницьких паперів (інколи ці компанії називають “паперовими”) та рахунку у банку, вони ніяких активів не мають. Діяльність цих компаній можна порівняти з трубопроводом, крізь який здійснюється перекачування грошей до інших віддалених фірм для при­ховування справжніх джерел та природи утворення фондів. Фактично, на відміну від записаного в документах, весь персонал такої компанії складається з однієї особи, як правило, місцевого жителя, бажано юриста, на якого покла­дено функції опікуна.

Багато “відмивників” грошей мають кілька “коралових” компаній. Так, наприклад, в Іспанії злочинна організація створила цілу мережу з 500 невели­ких компаній, які займалися комерційною діяльністю тільки на папері, а на­справді використовувалися для укриття від податків та “відмивання” коштів.

Офшорні зони підрозділяються на дві основні групи: класичні офшори і так звані “податкові сховища”. Класичні офшори — пільговий режим для лю­дей, що віддають перевагу технологіям утаємничення свого бізнесу. У цих краї­нах офшорні компанії користуються режимом найбільшого сприяння. Їх звільняють від податків, гранично спрощують процедуру реєстрації і, що най­головніше, не цікавляться ні походженням капіталу компанії, ні його розмі­ром, ні особистостями їх власників, ні фінансовою і податковою звітністю.

Реєстрація офшорних компаній проходить дуже швидко. Фірми, що про­понують послуги по їхньому створенню, обіцяють зробити все за 24 години. Для заснування компанії необхідно привести в державні органи й оформити двох чоловік: директора й одного акціонера — і сплатити реєстраційний вне­сок. До речі, і директором, і акціонером можуть бути цілком випадкові люди. Фірми-посередники беруться підібрати їх із числа місцевих жителів за дуже помірну плату (близько $300 на рік).

 

« Содержание

» следующая страница »
1  ... 234 235 236 237 238 239240 241 242 243 244  ... 384