Економічна теорія

Із зміною технологічного способу виробництва економіч­на поведінка підприємців змінюється. Перехід від індустрі­альних до інформаційних технологій зумовлює перехід під­приємницької діяльності від класичної до інноваційної мо­делі (табл. 10.1).

Таблиця 10.1. Порівняльна характеристика класичної та ін­новаційної моделей підприємництва

Поведінка

підприємця

Класична (прирістна) модель підприємництва

Інноваційна модель підприємництва

Мета підпри­ємницької діяльності

Максимізація доходу

Оптимізація потенціалу дохідності

Засоби

досягнення

мети

Застосування підходів, вироблених на основі попереднього власного досвіду

Застосування нових, нетрадиційних підходів, пошук нових ресурсів та їхніх комбінацій, нових систем управління, заохочення тощо

Варіантність

дій

Одноальтернативність з урахуванням минулого досвіду

Багатоальтернативність, творчий пошук перспектив

Ставлення до ризику

Мінімізація ризику

Усвідомлений ризик з балансуванням сукупнос­ті ризикових варіантів

Реакція на зміни в еко­номічному середовищі

Реакція на зміни, що відбулися, стали фактом

Прагнення передбачити виникнення проблем та знайти засоби пристосу­вання до них (якщо їхнє настання не можна по­передити) і застосування превентивних засобів для запобігання небажаних наслідків

Система

заохочень

Заохочення стабільності та ефективності

Заохочення творчості, новаторства, ініціативи

 

 3. Організаційно-правові форми підприємництва

Підприємництво здійснюється у певних організаційно- правових формах, які підприємець обирає вільно, але не до­вільно. Останнє зумовлено такими об'єктивними обстави­нами:

—   вимогою відповідності форми організації підприєм­ництва чинному законодавству;

—     змістом обраної підприємницької діяльності;

—    наявністю чи відсутністю достатньої кількості капі­талу для реалізації підприємницького проекту тощо.

Підприємницька діяльність здійснюється через певні організаційні структури — підприємства.

Підприємство — господарська ланка, якій властиві такі риси:

—  наявність єдиного майна, необхідного для здійснення пев­ного економічного процесу, що відособлює його економічно;

—   технологічна зумовленість факторів виробництва (для виробництва хліба потрібні інші засоби виробництва і пра­цівники, аніж для виробництва швейних виробів);

—    певне місце у системі суспільного поділу праці (спе­ціалізація, кооперація, комбінування, інтеграція);

—   певне місце в соціумі.

За формою організації підприємств розрізняють:

—    індивідуальне (одноосібне володіння);

—    товариство (партнерство);

—    корпорація.

Індивідуальні підприємства є власністю однієї особи, котра покладає на себе не тільки фінансовий ризик, а й ви­ключну відповідальність за управління. Підприємець є водно­час і власником, і працівником, і бухгалтером, і управлінцем.

Переваги індивідуальних підприємств:

—   економічна свобода вибору сфери діяльності, обсягів виробництва, напрямів використання доходу тощо;

—    оперативність;

—     безпосередня зацікавленість у продуктивній праці, ефективному розподілі та використанні доходу;

—    низькі організаційні витрати.

Недоліки індивідуальних підприємств:

—    обмежені фінансові можливості застосування досяг­нень НТП, новітніх форм організації праці;

 

« Содержание


 ...  93  ... 


по автору: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я

по названию: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я