Економічна теорія

—   приватні (засновані на власності окремого громадя­нина з правом використання найманої праці);

—   колективні (засновані на власності трудового колек­тиву, кооперативу, іншого статутного товариства, громадської чи релігійної організації);

—   державні (засновані на загальнодержавній та кому­нальній власності).

Серед колективних форм підприємництва найпошире­нішою є кооператив.

Кооператив — об'єднання громадян з метою спільного виробництва та збуту продукції, закупівлі та споживання товарів і послуг, будівництва, споживання житла тощо.

Риси кооперативу:

—   юридична особа;

—   членство на засадах пайових внесків;

—   характеризується необмеженою відповідальністю;

—    зберігається індивідуалізм у розподілі, пропорційно до паю.

Переваги кооперативу:

—   проста процедура вступу та виходу з кооперативу;

—   об'єднання зусиль для вирішення спільних завдань;

—  рівноправність членів у вирішенні господарських про­блем.

Недолік кооперативної форми — обмеженість економіч­ної свободи через необхідність узгодження інтересів членів кооперативу.

Державне підприємство — підприємство, основні за­соби якого є державною власністю, а керівники признача­ються державними органами або працюють за контрактом.

Державні підприємства загальнодержавної власності найчастіше поширені в галузях:

—    що забезпечують національну безпеку;

—   не привабливих для приватного підприємництва, але таких, що мають важливе стратегічне значення для країни;

—   природних монополіях (з метою запобігання виник­ненню приватної монополії);

Комунальні підприємства є власністю влади адмініст­ративно-територіальних утворень.

Форми державних підприємств:

—   із неподільним майном і повною приналежністю його до державної власності (унітарні підприємства);

—     контрольовані державою через контрольний пакет акцій (корпорації з правом прийняття рішення державою);

—   з часткою державної власності у статутному капіталі, меншою ніж 50 %, де представники державних органів пред­ставляють інтереси держави.

 4. Класифікація підприємств за розміром. Малий бізнес. Нові види підприємницької діяльності

ґ~% • ••• • ••• ^

За рівнем концентрації та централізації виробниц­тва і капіталу підприємства поділяють на малі (дрібні), середні та великі (крупні).

Термін "концентрація" означає зосередження, нагрома­дження, насиченість, об'єднання.

Концентрація виробництва — процес дедалі більшо­го зосередження виробництва на великих підприємствах.

Концентрація капіталу — процес зростання капіталу за рахунок перетворення частини чистого доходу на капі­тал (капіталізації частини чистого доходу).

Централізація капіталу — процес добровільного об'єд­нання капіталів (акціонування) або поглинання одними капіталами інших, внаслідок чого відбувається процес укрупнення виробництва.

Показники рівня концентрації виробництва

—    чисельність зайнятих;

—    обсяги виробництва;

—   товарооборот;

—   оборот капіталу;

—   частка підприємства на товарному ринку;

—   відсутність чи наявність конкуренції;

—   наявність чи відсутність зовнішнього контролю.

Найпоширенішими критеріями визначення масштабів

підприємств (великі, середні чи дрібні) світовою практи­кою визнані:

—   обсяг капіталу;

—   чисельність зайнятих;

—   обсяг випуску.

Законодавства різних країн встановлюють свою кількісну визначеність підприємств до того чи іншого типу.

Разом з тим, не слід ототожнювати велике, середнє та дрібне виробництво з поділом підприємств на аналогічні типи. В основі поділу підприємств на зазначенні вище три типи лежать кількісні показники, в основі ж поділу підпри­ємництва — якісні характеристики.

 

« Содержание

» следующая страница »
1  ... 91 92 93 94 95 9697 98 99 100 101  ... 246