Економічна теорія

Види підприємницької діяльності

Інноваційна                     Посередницька                         Страхова

Рис, 10.3. Різновиди підприємницької діяльності

Підприємництву притаманні певні риси і засади (прин­ципи).

Принципи підприємницької діяльності:

—   орієнтація на запити, смаки та уподобання споживачів;

—  прагнення бути на вістрі подій, що відбуваються в інно­ваційній сфері економіки, застосувати найновіше першим;

—   максимальне використання конкурентних переваг;

—    дотримання принципів ділової етики;

—   постійний творчий пошук, прагматизм, наслідування демократичних традицій.

Ознаки підприємництва як економічної діяльності:

—     самостійність;

—     новаторство;

—     ініціатива;

—     творчість;

—     ризиковість;

—     економічна та соціальна відповідальність;

—     масштабність мислення;

—    діловитість.

Теоретичне осмислення явища "підприємництво" про­йшло довгий шлях. Вважають, що вперше цей термін був введений у науковий обіг французьким банкіром Р. Кантіль- йоном у XVIII ст. Він називав підприємцями людей з не- фіксованими доходами, оскільки вони займаються ризико- вою діяльністю: ремісників, торговців, селян, лихварів, роз­бійників і злидарів.

Класик англійської політичної економії А. Сміт визна­чав підприємця як власника, що ризикує заради комерцій­ного успіху. Він сам організує економічну діяльність, сам управляє, сам розпоряджається її результатом.

Французький економіст Ж.-Б. Сей уперше підкреслив роль підприємця як особи, що вміло комбінує фактори ви­робництва.

Німецький економіст та соціолог В. Зомбарт визначав підприємця таким чином:

а) як завойовника, оскільки він духовно розкріпачений, багатий на ідеї, готовий ризикувати, настирливий та має сильну волю;

б)  як організатора, який уміє об'єднувати навколо себе людей заради реалізації своїх ідей;

в) як творця, що вміє переконати покупців купити саме його товар, привернути інтерес до себе та своєї справи, заво­ювати їхню довіру.

Й. Шумпетер, австро-американський економіст, першим зауважив, що підприємець — не обов'язково власник капі­талу. Руйнування уявлення про обов'язкове поєднання в одній особі власника і підприємця зумовлене розвитком кредитних відносин, де жоден комерційний банк не є влас­ником усього капіталу: одна частина його представлена власним капіталом, інша — залученим. Корпоративна форма підприємництва наочно відображає відокремлення функції підприємництва від функції власності. Остання функція стає пасивнішою, а дедалі активніша роль переходить до організації та управління.

(

власності не до по­чатку економічної діяльності, а зго­дом. Це стимулює його до ефектив­ного управління несвоїм капіталом

лодіє часткою

Підприємець-

підприємства (капіталу) або співвласник

орендар, який купує на певний час право корис­тування землею, приміщенням тощо

Рис. 10.4. Типи підприємців у сучасній економіці

Розглянемо співвідношення понять "бізнес" та "підприєм­ництво".

Термін "бізнес" ширше використовується за кордоном. Вітчизняна наука частіше вживає термін "підприємництво".

Бізнесмен — людина, що має свою справу. Часто таких людей називають і підприємцями. Але в наукових видан­нях дедалі частіше підкреслюють, що бізнесмен може вико­нувати просто репродуктивну функцію, тобто з року в рік виробляти одні й ті самі товари та надавати послуги. Підприємці ж є новаторами, яких вирізняє з-поміж інших людей творчий пошук, відкриття, бажання освоювати нові ринки збуту, запроваджувати нові форми організації ви­робництва та збуту, віднаходити нові ресурси та їхні комбі­нації, свідомий ризик тощо.

 

« Содержание

» следующая страница »
1  ... 87 88 89 90 91 9293 94 95 96 97  ... 246