Відкрита монополія — це економічне явище, при якому фірма на деякий період стає єдиним постачальником певного продукту, не володіючи при цьому ніяким спеціальним захистом від конкуренції, як це має місце у випадку закритої або природної монополії.
Для відкритої монополії характерна ситуація, коли фірми вперше виходять на ринок з новою продукцією. Конкуренти таких фірм можуть з'явитися на ринку лише через певний проміжок часу.
Метою монополізму є максимізація прибутку. Фірма прагне зберегти своє панівне становище на ринку, щоб максимально використати монопольну владу.
Основні показники монопольної влади
1. Відсутність досконалих товарів-замінників.
2. Існування різноманітних вхідних бар'єрів, що фактично стає джерелом монопольної влади.
Монопольна (ринкова) влада полягає у здатності фірми впливати на ринкову ціну. Чистий монополіст має абсолютну ринкову владу, його здатність впливати на ціну обмежує лише попит споживачів. Тому фірма-монополіст, є ціноутворювачем, тобто встановлює ціну на ринку.
3. При монополії фірма-монополіст диктує ціну, здійснює відчутний контроль за нею, оскільки контролює загальний обсяг пропозиції. Монополіст може змінити ціну на свій продукт, маніпулюючи кількістю запропонованого продукту. Якщо це економічно вигідно, то безперечно ця можливість буде використовуватись у повному обсязі.
Чиста монополія утворюється там, де існує лише один продавець і відсутні реальні альтернативи — не існує то- варів-субститутів, а продукт, що виробляється, — однорідний і унікальний.
За чистої монополії фірма має реальну владу над реалізацією продукції і певною мірою контролює ціну, впливає на неї, змінюючи кількісні параметри пропозиції товару.
Важливою передумовою існування монополії є ситуація, коли вхід у галузь або вихід із неї супроводжується вхідними чи вихідними бар'єрами.
У широкому розумінні слово "бар'єр" означає перешкоду для появи на ринку нових конкурентів і спроб фірм, що діють на ринку, вийти з нього.
Характер бар’єрів входу до галузі:
— високий рівень капіталомісткості, в результаті чого фірма економить на масштабах виробництва;
— тарифні знижки, високе мито на імпортні товари;
— територіальне розміщення, високі транспортні витрати;
— природна монополія (газо- і водозабезпечення, виробництво електроенергії).
Бар'єри подібного роду називають вхідними.
Вхідні бар'єри встановлюються і при одержанні авторських прав, видачі державних патентів та ліцензій.
Вхідні бар'єри ускладнюють процес формування нових конкурентів, оскільки затрати, пов'язані з проникненням на ринок, як правило, набувають таких розмірів, що ставлять під реальну загрозу повернення самих інвестованих капіталів.
Вихідні бар'єри також сприяють збереженню монополій, оскільки примушують господарюючих суб'єктів продовжувати працювати в галузі з низькою рентабельністю за відсутності доходу на капітал (субсидування).
Вихідні бар'єри базуються на суб'єктивних і об'єктивних чинниках:
— необхідність відшкодування вкладених великих інвестицій;
— небажання втратити свій імідж;
— честолюбність менеджерів;
— втручання керівництва;
— великі затрати на ліквідацію підприємства;
— профспілкова опозиція;
— протест постачальників, клієнтури і дилерів.
Основні показники монопольної влади
Для оцінки монопольної влади використовуються кілька показників. Найвідоміші — індекс Лернера й індекс Херфін- даля — Хіршмана.
Індекс Лернера — індикатор монопольної влади, який визначається за формулою
» следующая страница »
1 ... 83 84 85 86 87 8889 90 91 92 93 ... 246