Вибір типу підприємства значною мірою залежить від галузі, обраної для здійснення підприємницької діяльності.
Масштаби підприємницької діяльності визначаються науково-технічною та виробничою спеціалізацією, кооперацією, інтенсивністю інтеграційних процесів.
Класифікація підприємств за визначеним вище критерієм має важливе значення для вибору організаційно- правової форми.
Головною організаційно-правовою формою для великого підприємства є акціонерне товариство (АТ).
Переваги великого (крупного) виробництва порівняно з дрібним:
— технічні й технологічні переваги, зумовлені значно кращими фінансовими можливостями для використання досягнень НТП;
— економія від масштабу виробництва, комбінування та зайнятості;
— порівняно вища стійкість і стабільність (навіть в умовах скрутного фінансового становища великі підприємства, як правило, не ліквідуються, а тільки змінюють власника та структуру управління);
— більші можливості використання кредиту;
— переваги у сфері обігу (закупівля ресурсів оптом обходиться дешевше), витрати на транспортування, зберігання та реалізацію великих партій товару нижчі в розрахунку на одиницю продукції.
Середні підприємства займають проміжне становище між малими і великими. їх значно менше, ніж дрібних, але більше, ніж великих. Вони спеціалізуються на обслуговуванні тих сегментів ринку, які невигідні чи через певні обставини не зайняті крупними або дрібними підприємствами. їхній асортимент не дуже різноманітний, але сталий, оскільки спеціалізовані ринки меншою мірою залежать від кон'юнктурних коливань.
Двоїста роль середніх підприємств:
— створюють конкурентне середовище для крупних підприємств;
— є проміжною сходинкою до монополізації;
— максимальна кількість саме середніх підприємств підпадає під процес поглинання;
— самі середні підприємства прагнуть займати монопольне (олігополістичне) становище в певних сегментах ринку.
Малі підприємства законодавчо найчастіше визначаються чисельністю зайнятих на них працівників з урахуванням специфіки сфер, галузей та видів економічної діяльності. В Україні чинне законодавство до малих відносить підприємства, чисельність зайнятих на яких не перевищує:
— у промисловості та будівництві — 200 чол.;
— в інших галузях виробничої сфери — 50 чол.;
— у науці та науковому обслуговуванні — 100 чол.;
— у галузях невиробничої сфери — 25 чол.;
— у роздрібній торгівлі — 15 чол.
У країнах з розвиненою ринковою економікою частка зайнятих у середньому та дрібному підприємництві становить 50—70 %, а частка у ВВП — 50—60 %. Малих підприємств там дуже багато. Саме на основі малих підприємств виникали середні та великі.
В Україні, яка здійснює перехід до ринку від економічної системи державного (адміністративно-командного) соціалізму, мале підприємництво не набуло того значення, яке властиве ринковим системам, що формувалися еволюційним шляхом. Розвиток його в Україні потребує державного сприяння і підтримки.
Риси дрібних підприємств:
— велика кількість;
— гнучкість (здатність швидко реагувати на кон'юнктурні зміни в економіці);
— нестійкість (у США щороку банкрутують три із п'яти заново створених малих фірм).
Функції дрібних підприємств:
— оперативно реагують на кон'юнктурні коливання економіки;
— коригують структуру економіки відповідно до змін у структурі смаків, потреб, уподобань тощо;
— розширюють межі економічної свободи, керуючись у своїй діяльності економічною доцільністю, а не рішеннями управлінських кооперативних чи державних органів;
» следующая страница »
1 ... 92 93 94 95 96 9798 99 100 101 102 ... 246