Економічна теорія

Вибір типу підприємства значною мірою залежить від галузі, обраної для здійснення підприємницької діяль­ності.

Масштаби підприємницької діяльності визначають­ся науково-технічною та виробничою спеціалізацією, коо­перацією, інтенсивністю інтеграційних процесів.

Класифікація підприємств за визначеним вище кри­терієм має важливе значення для вибору організаційно- правової форми.

Головною організаційно-правовою формою для велико­го підприємства є акціонерне товариство (АТ).

Переваги великого (крупного) виробництва порівняно з дрібним:

—    технічні й технологічні переваги, зумовлені значно кращими фінансовими можливостями для використання досягнень НТП;

—  економія від масштабу виробництва, комбінування та зайнятості;

—   порівняно вища стійкість і стабільність (навіть в умо­вах скрутного фінансового становища великі підприємства, як правило, не ліквідуються, а тільки змінюють власника та структуру управління);

—    більші можливості використання кредиту;

—    переваги у сфері обігу (закупівля ресурсів оптом об­ходиться дешевше), витрати на транспортування, зберіган­ня та реалізацію великих партій товару нижчі в розрахун­ку на одиницю продукції.

Середні підприємства займають проміжне становище між малими і великими. їх значно менше, ніж дрібних, але більше, ніж великих. Вони спеціалізуються на обслугову­ванні тих сегментів ринку, які невигідні чи через певні об­ставини не зайняті крупними або дрібними підприємства­ми. їхній асортимент не дуже різноманітний, але сталий, оскільки спеціалізовані ринки меншою мірою залежать від кон'юнктурних коливань.

Двоїста роль середніх підприємств:

—     створюють конкурентне середовище для крупних підприємств;

—   є проміжною сходинкою до монополізації;

—      максимальна кількість саме середніх підприємств підпадає під процес поглинання;

—     самі середні підприємства прагнуть займати монополь­не (олігополістичне) становище в певних сегментах ринку.

Малі підприємства законодавчо найчастіше визнача­ються чисельністю зайнятих на них працівників з ураху­ванням специфіки сфер, галузей та видів економічної діяль­ності. В Україні чинне законодавство до малих відносить підприємства, чисельність зайнятих на яких не перевищує:

—   у промисловості та будівництві — 200 чол.;

—    в інших галузях виробничої сфери — 50 чол.;

—   у науці та науковому обслуговуванні — 100 чол.;

—   у галузях невиробничої сфери — 25 чол.;

—   у роздрібній торгівлі — 15 чол.

У країнах з розвиненою ринковою економікою частка зайнятих у середньому та дрібному підприємництві стано­вить 50—70 %, а частка у ВВП — 50—60 %. Малих підприємств там дуже багато. Саме на основі малих під­приємств виникали середні та великі.

В Україні, яка здійснює перехід до ринку від економіч­ної системи державного (адміністративно-командного) со­ціалізму, мале підприємництво не набуло того значення, яке властиве ринковим системам, що формувалися еволюцій­ним шляхом. Розвиток його в Україні потребує державно­го сприяння і підтримки.

Риси дрібних підприємств:

—   велика кількість;

—    гнучкість (здатність швидко реагувати на кон'юнк­турні зміни в економіці);

—    нестійкість (у США щороку банкрутують три із п'я­ти заново створених малих фірм).

Функції дрібних підприємств:

—  оперативно реагують на кон'юнктурні коливання еко­номіки;

—   коригують структуру економіки відповідно до змін у структурі смаків, потреб, уподобань тощо;

—   розширюють межі економічної свободи, керуючись у своїй діяльності економічною доцільністю, а не рішеннями управлінських кооперативних чи державних органів;

 

« Содержание

» следующая страница »
1  ... 92 93 94 95 96 9798 99 100 101 102  ... 246