В Японії ця еліта через високий рівень гібридизації влади отримала назву «залізна тріада» — політиків, бюрократії і представників бізнесу. Вже зараз в Японії серед депутатів парламенту склався горезвісний клан «дзоху гіін», тобто депутатів, які практично зрослися з конкретними ланками кабінету міністрів.
Що стосується політиків, то практично всі опитування суспільної думки в Японії свідчать про те, що японці розглядають політиків у цілому як опортуністичних і нечесних людей, які не мають довіри. І для цього є всі підстави. Впродовж практично всієї післявоєнної історії рідко який рік проходив без скандалів, пов’язаних з «політикою грошей», тобто з корупцією серед політиків, до яких нерідко були причетними вищі посадові особи держави, включаючи прем’єр-міністрів
. Особливістю цих скандалів є не тільки величезні обсяги хабарів і не те, що до них виявились причетними десятки політиків одночасно, але також і той факт, що корупція зачепила не тільки правлячу партію, а й глибоко проникла у всі сфери життя суспільства
.
Такі вельми значні особливості у системі японської демократії, як домінування виконавчої влади над законодавчою, всевладдя бюрократії, залежність засобів масової інформації від влади, підкуп голосів і прояви патерналізму під час виборів, недостатня увага до прав людини у західному розумінні, що споріднює функціонування японської і української систем правлячих еліт, порушують проблему протидії цим негативним проявам механізму функціонування адміністративної влади. Водночас, як відзначають фахівці, все це не зачіпляє фундаментальних основ японського суспільства — регулярність проведення виборів, дієвість механізмів демократії, верховенство закону, здатність до реорганізації, реформування, рівноправ’я громадян, влади більшості тощо
.
Форми реалізації адміністративно-фінансової реформи різноманітні і важко піддаються класифікації, оскільки вона є відповіддю на вимогу принципових і широких змін у галузі адміністративного регулювання. Провідним мотивом реформи можна вважати загальнонаціональні вимоги про те, що уряд і весь апарат виконавчої влади постійно діяли у відповідності із зовнішніми та внутрішніми змінами, а їхні заходи були б комплексними, ефективними і наповненими відповідальністю перед народом. Із цього випливає, що адміністративна реформа повинна тривати безперервно. Японські фахівці звертають увагу на те, що для здійснення реформи потрібні керівна воля у політиці, взаємодія різних ланок виконавчої влади, підтримка з боку суспільства, зосередження проектів реформи на справді важливих ланках, узгодженість різних проектів
.
Новий етап реформування в галузі державного управління викликає потребу у подальшому розвитку і вдосконаленні відповідного апарату. За рішенням уряду у кінці 1996 році утворена Рада з адміністративної реформи, в якій сам прем’єр-міністр є головою. До ради входять представники різних кіл суспільства, в тому числі голови сформованих раніше Комітету з адміністративної реформи і Комітету з розподілу повноважень між центром і периферією. У складі ради діють також підкомітети з планування, структури, завдання яких полягає у конкретній розробці проектів реформування міністерств та відомств (агентств).
Саме на Раду з адміністративної реформи покладена відповідальність за визначення конкретної концепції і програми реформи. Рада складається з тринадцяти членів. Колишні урядові посадові особи не можуть входити до її складу, що відрізняє його від подібних дорадчих органів минулого. Відзначаючи це як позитивну ознаку, що практично виключає можливість гальмування реформаторської роботи ізсередини, японські фахівці одночасно відзначали, що відсутність управлінської експертизи може привести до найгіршого — залежності ради від бюрократії як традиційного носія компетентності.
» следующая страница »
1 ... 277 278 279 280 281 282283 284 285 286 287 ... 350