Суттєво різними є і ті сили, процеси, завдяки яким ці різні суспільства забезпечують гомеостазні механізми. У західному суспільстві цим механізмом є еквівалентний обмін між індивідами, їхня угода купівлі- продажу, вільна від етичної складової і яка відбивається у суто кількісному параметрі — ціні. Кожна людина протистоїть іншій як власник. Суспільство формується через акти обміну, за посередництвом яких кожен шукає максимально можливу вигоду за рахунок набуття власності іншого за найменшу ціну. Загальною метафорою суспільного життя стає ринок. При цьому кожен акт обміну повинен бути вільним і еквівалентним.
Навпаки, у суспільстві традиційного типу люди пов’язані цілою системою, множиною зв’язків залежності. Акти обміну між ними переважно не є конституюючими для цього суспільства і не набувають характеру вільної і еквівалентної купівлі-продажу, ринок регулює лише невелику частину суспільних відносин. Замість цього велике значення мають відносини типу служіння, виконання обов’язку, турботи і примушування. Всі ці відносини з точки зору ліберала невільні і не піддаються раціональному розрахунку, вони переважно мотивуються етичними цінностями (що теж є імунітетом проти девіантної поведінки). Загальною метафорою суспільного життя у традиційному суспільстві є сім’я.
Принципова відмінність та перевага традиційного суспільства від західного виявляється у тім, що вони побудовані на ядрі етичних цінностей, що визначаються загальними для всіх його членів («неписаний закон»). Саме західне суспільство якраз виникає у зв’язку з подрібненням цієї загальної (тотальної) етики на множину часткових, професійних етик — комерційну, адміністративну, політичну тощо. Великою мірою очищенням відносин людей від позараціональних сил (замінивши цінності ціною) західне громадянське суспільство набуло великої стійкості, стало нечутливим до потрясінь у сфері ідеалів. Так воно стало повністю байдужим до проблеми визнання соціального порядку справедливим чи несправедливим — критерій справедливості виключений з процесу легітимації суспільного устрою.
У відповідності з уявленнями про людину з тією специфікою зв’язків, які об’єднують людей у суспільство, будується політичний порядок, що
визначає тип держави. Маючи всезагальну матрицю ідеального суспільства як сім’ї, традиційне суспільство обумовлює існування так званої па- терналістської держави. Єдність суспільства (народність) завжди є ідеалом та особливою турботою держави традиційного суспільства. Джерело його легітимності лежить не у переможній громадянській війні, а саме в авторитеті держави як батька. Єдність — головна цінність сім’ї, тому в усіх своїх ритуалах ця держава підкреслює існування такої єдності1.
Найбільш послідовно та переконливо переваги патерналістської держави у сучасному світі реалізовані у моделі східноазійського суспільства. Так, у «м’якій» підсистемі управління на макрорівні, яка є системоутворюючою і має пріоритет над «жорсткою», реалізовані, зокрема, наступні засади патерналістської «турботи» держави щодо суспільства (окрім норм і цінностей культури, соціального і інтелектуального потенціалу, що формується у сфері освіти і у суспільстві в цілому): специфічний капітал знань містить інформацію про ринкові тенденції, основні зовнішні та внутрішні загрози підприємництву, конкурентні відносини; розвинена система державного прогнозування та планування; великий і ефективний обсяг державного впливу на регулювання економіки; активний характер дій держави щодо проведення головних структурних перетворень на макрорівні, створення для цього розвиненої системи державного інституційного забезпечення проведення ефективної політики економічної безпеки.
Східноазійське суспільство, в якому реалізовані принципи соборності селянського суспільства, з його вертикальною структурою організації, орієнтацією всіх членів на солідарність всередині визначеного угруповання як атрибуту прообщинної пам’яті, при вмілій політиці держави та підприємництва, виявилось підготовленим не тільки до сприйняття ідей соціального партнерства, а й до успішної їх реалізації, забезпечення високого рівня стабільності суспільства, збереження його тотожності в умовах швидкоплинних змін, обмеження кризових проявів. Так, в Японії реакція населення на погіршення економічного стану у зв’язку зі структурною перебудовою у другій половині 70-х років, особливо через широке впровадження мікроелектроніки, кризові явища 90-х років, була відносно спокійною, на відміну від Західної Європи, де аналогічна ситуація призвела до дестабілізації політичної обстановки, загострення трудових конфліктів, що спровокувало високу інфляцію, тощо.
» следующая страница »
1 ... 261 262 263 264 265 266267 268 269 270 271 ... 350