Що стосується інших місць локалізації підприємницьких структур, які не входять до бізнес-еліт, то, по-перше, їх діяльність значною мірою штучно тінізована першими, хоча б у зв’язку з нав’язуванням останнім правил гри при гібридизації влади на користь бізнес-еліт, по-друге, у зв’язку із застосуванням ординарними бізнес-структурами суттєво інших механізмів функціонування.
Алгоритми тіньової діяльності цього сектора побудовані, зокрема, на стійких корупційних зв’язках з представниками місцевих контролюючих органів, які за відносно скромну винагороду забезпечують недоторканність суб’єктів цього сектора. Тут тіньові доходи максимізуються не за рахунок комплексу гібридних зв’язків в уряді чи інших вищих органах управління, а за рахунок купівлі прихильності місцевої бюрократії. Інакше кажучи, фактором отримання тіньових доходів виступає не монополія на конструювання влади, режиму її функціонування, а можливість безкарного відступу від діючих правил. За оцінками Світового банку, 80—85% українських компаній саме цього виду тінізації готові при створенні нормального бізнес- клімату перейти на суто легальний режим функціонування.
Тіньова економіка, побудована на неформальних зв’язках, грунтується не тільки на тіньовій діяльності суб’єктів господарювання, вона функціонує також на базі тіньових зв’язків найманих робітників. їх тіньова діяльність, безумовно, також має просторову складову, що позначається на обсягах тінізації та її характері. Так, у вузлах, де зосереджений основний економічний потенціал, діє паразитичний елітний сектор, тіньова діяльність найманого персоналу є органічним продовженням тіньового функціонування елітних бізнес-структур, її суб’єктів, їх тіньового обслуговування. У локальних центрах використовується інша технологія тіньової діяльності найманих працівників: вона, як правило, є продовженням інтересів домашньої економіки, інфільтрації її у тіло бізнес-структур. У другому випадку тіньова діяльність працівника спрямована проти бізнес- структури, що виявляється у службових крадіжках, порушеннях внутрішнього трудового розпорядку, службових інструкцій тощо, тобто у натуралізації тіньової практики. Це, у свою чергу, обумовлює потребу в часі на доведення тіньових ресурсів до кінцевого споживання у домашній економіці. Вільний час для даної категорії працівників стає важливим фактором розвиткудомашньої економіки і умов праці. Грошова участь у тіньових доходах підприємця, що є характерним для вузлових центрів, спрямовує працівника на демонстрацію професійної підтримки та активності і підпорядкованості цілям організації, що досягається за рахунок, зокрема, скорочення часу дозвілля та відпочинку. До того ж у вузлових економічних зонах можливість конвертації грошей у споживчі блага принципово інша, аніж у позавузловому просторі, де диверсифікація суспільної пропозиції значно відстає від різнобічних споживацьких переваг, заснованих на домашній економіці. Особливості неформального (тіньового) підприємництва у просторовому вимірі представлені у таблиці З.8.1
Домашня економіка як другий блок неформальної складової побудована на двох їх основних атрибутах: обмеженість доходів та індивідуалізація потреб. Перший обумовлений потягом до економії грошових коштів; відповідно домашня економіка ґрунтується на компенсаційній ролі домашньої праці по відношенню до обмеженості сімейного бюджету. Друга ознака обумовлена відносною незалежністю первісної ланки—сім’ї чи общини, в цьому сенсі домашня економіка знімає суперечності між індивідуальними потребами господарської одиниці — сім’ї, общини та масовим виробництвом. При такому підході до функції домашньої економіки.
Таблиця 3.8
|
Критерій порівняння |
Позавузловий простір
» следующая страница » |