Новітні часи квазіринкових трансформацій до суперечностей вказаної моделі додали суперечності сітьової організації простору, яка є своєрідним проявом суперечностей між індустріальними вузловими зонами і позавузловими здебільшого аграрними територіями.
Сітьова організація вітчизняного економічного простору виявляється у зниженні значення ієрархічної піраміди територій та підсиленні горизонтальної мережі зв’язків. Простір організується не у вигляді пірамідальної вертикалі з центром нагорі, як горизонтальна мережа несуборди- нованих вузлів і позавузлових територій. Вузлові центри є ядром зосередження політичних інститутів, концентрації економічних і інтелектуальних ресурсів, розвитку інфраструктури, розбудови модерніза- ційних культурних кодів, посередником експансії у суспільство прозахід- них моделей соціально-економічного розвитку. Значною мірою прояви економічного зростання в сучасних умовах локалізуються навколо вузлових центрів.
На противагу сучасній функції останніх, позавузловий простір виглядає як простий дебітор, який делегує свої економічні, людські, політичні ресурси вузловим центрам, взамін опосередковано отримуючи доступ до культури та товарів світового ринку. Однак сутність позавузло- вих центрів, на противагу видимості такої, що вбачається у сучасних процесах, зосереджена у площині виконання гомеостазної функції збереження та носія культурного, цивілізаційного напрямку розвитку, тоді як за вузловими центрами зберігається гомеорезна функція, в даному разі як носія модернізаційних тенденцій. Якщо вузлові центри виступають здебільшого як носії неформальної економіки, стосовно першого блоку, то позавузловий простір — відносно другого блоку неформального сектора.
Наявність просторового атрибуту організації неформальної економіки ставить питання про необхідність пошуку кореляційного зв’язку між масштабністю проявів тіньової економіки і географічною її компонентою. Ще в радянські часи у працях західних фахівців було зафіксовано зростання питомої ваги нелегальних доходів респондентів у міру руху їх просторових координат із півночі на південь та із сходуна захід
, тобто на території колишнього Радянського Союзу співвідношення легальних і нелегальних доходів було вище на півночі і сході країни, аніж на півдні та заході. Отриманий досвід розбудови цього напрямку досліджень тіньової економіки поклав прецедент щодо фіксації структурних розбіжностей регіональних економік з урахуванням їх соціально-економічних та культурних особливостей. Однак якщо покладатися не на прецедент щодо дослідження географічної складової тіньової економіки, а на самі висновки щодо тенденцій їх географічного поширення, то слід визнати наявність серйозних похибок у гіпотезі цього наукового дослідження. На думку С.Ю. Барсукової, наявність легальних доходів респондента ще не означає відсутності тіньової складової господарської діяльності, що особливо далося взнаки упострадянський період. Просторова специфіка тіньової економіки виявляється не урівномірній зміні її інтенсивності на тлі просторових переміщень, а в більш рваному, мозаїчному малюнку просторових перепадів тіньових напружень.
Фіксація дослідження на сітьовій організації простору має безпосередній стосунок до ступеня залучення регіональних елітних структур у надприбуткові (спекулятивні) фінансові бізнес-операції. Розміщення господарюючого суб’єкта, якщо згадати сучасний досвід піднесення та згасання вітчизняних бізнес-еліт, значною мірою обумовлює масштаб та
макроекономічний механізм діяльності, виступаючи як один з провідних факторів підприємницького успіху. Останній, як правило, пов’язаний з явищем гібридизації влади, корупційним забезпеченням.
Гібридизація влади виступає потужним засобом порушення нормативного забезпечення господарювання, що виводить паразитичну бізнес- еліту за дужки будь-яких форм суспільного контролю, за межі формальних норм діяльності. Обсяги тіньової складової підприємництва першого блоку як спосіб отримання паразитичних наддоходів більше представлені у діяльності бізнес-елітних структур великих індустріальних центрів країни, особливо на сході, які замикають на собі накопичення величезних обсягів виробничого капіталу, його трансформації у спекулятивний капітал за допомогою приватизаційних процесів, сировинного та інтелектуального потенціалу цього регіону. Використані при цьому технології функціонування паразитичного елітного комплексу редуціюють до явищ гібридизації та його забезпечення, яке формалізується у термінах «лобію- вання», «корупція», «купівля місць в парламенті та уряді», «вбивства на замовлення» тощо. При цьому вітчизняні вузлові центри позиціонують себе як сітьовий елемент для глобальних тіньових мереж міжнародних бізнес-еліт, зокрема Росії, часто перебираючи на себе функцію забезпечуючої ланки масштабних транснаціональних тіньових схем.
» следующая страница »
1 ... 150 151 152 153 154 155156 157 158 159 160 ... 350