Перехід на історично адекватні організаційні засади трансформації української економіки не тільки повинен створити дієві базові умови для деталізації, він одночасно є найкращим засобом модернізації економіки, проведення її в історично обмежені строки з виходом в авангард суспільного поступу.
4. Протиріччя модернізаціїукраїнськоїекономіки як причина посилення їїтінізаційних процесів. Фази тінізації
Трансформаційний процес, як було показано вище, притаманний перехідній економіці України, містить в собі механізми тінізації. Скінченність, історична приреченість моделі радянського розвитку, глибока криза державного управління та високий ступінь тінізації всіх суспільних відносин цього суспільства були зумовлені насамперед тим, що її економічна, соціальна та політична системи виявились неспроможними адаптуватися до умов сучасного розвитку. Однак процес модернізації не тільки не послаблює процесів тінізації, а й у багатьох випадках посилює їх. «Особливе занепокоєння викликає глибока розбалансованість економіки, до краю деформована структура виробництва, спотворена за своїм змістом система відносин власності, значна частина яких базується на тіньових, корумпованих зв’язках. Є реальна загроза консервації цих явищ.»
У зв’язку з цим великого значення набуває подальша конкретизація механізму тінізації в процесі реформування економіки.
Для української економіки історична обумовленість періодичності реформування виявляється у циклічній хвилі її модернізації
. Економічна модернізація являє собою пристосування за допомогою реформ національного господарства до дії принципів і механізмів, зокрема ринкових, які панують у світовому співтоваристві, це багатогранний процес перетворення цього господарства в один з елементів світового. Модернізація є складним комплексним завданням економічної реформації, яке повинно вирішуватися у єдності з приведенням у відповідність з його принципами соціально-економічних відносин, матеріально-технічної бази і структури народного господарства (у залежності від конкретного стану це може бути промисловий переворот, індустріалізація, постіндустріалізація, нео- економіка і т.ін.), зі зміною поведінкових характеристик населення і пануючої ідеології, з пристосуванням до них істеблішменту, правової системи тощо. Водночас слід ще раз звернути увагу на дію принципів збереження в цьому ряду метаморфоз національної економіки, на збереження у соціальній пам’яті суспільства основних засад її організації. Як підкреслює з цього приводу Д. Норт, «хоча офіційні правила можуть змінитися за одну ніч внаслідок політичних або юридичних рішень, неофіційні обмеження, пов’язані зі звичаями, традиціями й кодексами поведінки, набагато менше піддаються впливу цілеспрямованої політики. Ці культурні обмеження не лише пов’язують минуле із сучасним і майбутнім, але й дають нам ключ до пояснення шляху історичної зміни». Внаслідок суперечностей між докорінними змінами офіційних правил з наявними неофіційними обмеженнями виникає «нездоланне напруження, що призводить до довготривалої політичної та економічної нестабільності». Звідси робиться принципової ваги для нашого дослідження висновок: у процесі трансформаційних змін «історія має серйозне значення»
.
Країнам селянської цивілізації, які утворюють в сучасних умовах «друге», або «мале», суспільство по відношенню до пануючої західної, притаманний процес незавершеної модернізації. Для неї є характерними відсутність чітких кордонів між сферами діяльності, персоніфікація відносин, недосконалість механізмів контролю насилля та дуалізм норм
. Ша- кше кажучи, трансформація «малого» суспільства у сучасне є процесом незавершеним.
Абстрактне структурне визначення сучасного модернізованого (розвинутого) суспільства передбачає одночасну трансформацію «простого» суспільства, в якому різні сфери повсякденної діяльності не диференційовані у складне індустріальне суспільство, що включає множину підсистем. Кожна підсистема має значний ступінь автономії стосовно до інших.
» следующая страница »
1 ... 119 120 121 122 123 124125 126 127 128 129 ... 350