Приклад 17.1.
При купівлі облігаційного контракту номінальною вартістю $100 000 першочергова маржа (завдаток у брокера) становить лише $2 000. Нехай курс контракту на момент купівлі - 100 одиниць за кожні $100. Якщо курс зросте до $101, то брутто-дохід становитиме $1 000 або 50% інвестованого капіталу при підвищенні курсу лише на 1%.
Діяльність трейдерів дуже важлива, вони є протилежністю хеджерів. Трейдери сприяють підвищенню ліквідності ринку фінансових ф’ ю- черсів, забезпечуючи так нормальне функціонування ринку.
Арбітражери намагаються використати різницю курсів на різних ринках або між ф’ючерсним контрактом та відповідним спотовим інструментом. Цього досягається одночасним продажем відносно переоціненого інструменту і купівлі відносно недооціненого інструменту. Арбітражери також вкрай необхідні для ринку строкових контрактів, оскільки їх діяльність впливає на вирівнювання курсів між різними біржами, а також між ф’ючерсним та іншими ринками.
Умови торгівлі фінансовими ф’ючерсами на різних біржах різні. Однак загальні принципи та основні правила гри залишаються незмінними. Одним із таких правил є внесення гарантійних маржевих вкладів (застави). Заставні відносини є невід’ємною частиною торгівлі фінансовими ф’ючерсами. При цьому на відміну від матеріальної застави, характерної для кредитних операцій, застава тут має або грошову форму, або форму цінних паперів. При чому останнє у світовій практиці зустрічається частіше. Види цінних паперів, що приймаються як застава, визначаються кожною конкретною біржею. Як правило, це державні цінні папери. Разом з тим застава у вигляді цінних паперів не є стабільною, оскільки цінні папери змінюють свою ціну, тому технологія заставних відносин передбачає довнесення втрат або часткове повернення залишків.
Правила обов’язково виконуються і не є формальними. Від суми коштів, яку інвестор здатний виділити як заставу, залежать як обсяг операцій, так і потенційні доходи. Поряд з цим будь-яка угода має протилежний бік, також з певними зобов’язаннями і вимогою захисту власних прав. У сучасній практиці торгівлі між сторонами є посередник, який, отримавши для тимчасового користування заставні вклади, забезпечує виконання всіх умов угоди. Як посередники виступають брокерсько- дилерські фірми, які виконують і другу, не менш важливу функцію - кредитне обслуговування клієнтів, що також ґрунтується на маржі. При цьому маржа, якою розпоряджається фірма посередника, залишається власністю клієнта, і йому належать доходи (збитки) від операцій з використанням кредиту.
У свою чергу фірма, об’єднуючи маржеві вклади клієнтів, вносить заставу до одного із банків як забезпечення кредитів, які потім розподіляються між клієнтами. Дилерська фірма виграє на різниці відсотків за кредит, оскільки клієнти платять їй за свій кредит за трохи вищими ставками.
Таким чином, виникає фінансова вертикаль від рядових інвесторів, з одного боку, до банківських структур, з іншого, а виділені за вказаним принципом кредити стають частиною загальної кредитної політики, уряду. Саме тому мінімальний розмір маржі у зарубіжній практиці визначається державним центральним банком і суворо контролюється. На позабіржовому ринку розміри маржі можуть змінюватися залежно від того, через яку посередницьку фірму вони вносяться. У біржовій системі маржеві вклади вносять за офіційно затвердженими нормативами через Клірингову корпорацію, яка є гарантом виконання зобов’язань сторін. При цьому на ринку фінансових ф’ючерсів, на відміну від фондового, де маржа сягає 50% вартості контракту, розмір застави значно менший, а відповідно “важіль” - вищий, тому вищі й потенційні прибутки (збитки). Так, за валютними контрактами маржа становить 3-5% вартості контракту, за відсотковими ф’ючерсами - 1-5%.
Першочергова маржа (mtial margm) - це застава, яку вносять покупець та продавець контракту при укладенні угоди для відкриття позиції на ринку. Розмір маржі обчислюється з урахуванням частоти та діапазону коливань курсу того чи іншого фінансового інструменту.
» следующая страница »
1 ... 247 248 249 250 251 252253 254 255 256 257 ... 384