Після фінансової кризи відбулися певні позитивні зміни в монетарній політиці, для грошової маси стала характерною тенденція, хоч і нестійка, до відповідного зростання. Крім того, у 1999-2000 рр. виявилася чітка тенденція до зниження облікової ставки НБУ. Таке більш послідовне використання монетарних інструментів сприяло створенню умов для економічного зростання» [125, с. 13].
У нинішніх соціально-економічних умовах заходи монетарної політики мають органічно доповнюватися сучасними фіскальними, що передбачають стимулювання сукупної пропозиції: активізацію виробництва й зайнятості, запровадження стимулюючого оподаткування тощо.
«У результаті послаблення державного регулювання й недосконалості ринкових інститутів у перехідній економіці України сформувалас» система неплатежів і боргів, основними серед яких є: акумульований (зовнішній і внутрішній) борг держави; дебіторська і кредиторська заборгованість суб’єктів господарювання; податкова заборгованість (заборгованість за обов’язковими платежами суб’єктів господарювання до бюджету та позабюджетних фондів); заборгованість із виплати заробітної плати, пенсій, стипендій та інших соціальних виплат; заборгованість населення державі за житлово-комунальні послуги тощо» [125, с. 15].
Кожен вид заборгованості має свою природу й по своєму впливає на стан економічної та фінансової безпеки. Існуючий між ними взаємозв’язок призводить до дестабілізації макроекономічної ситуації, збільшення дефіциту бюджету. Серйозні проблеми сьогодні пов’язані з акумульованим боргом держави та дебіторською і кредиторською заборгованістю суб’єктів господарювання.
Створення ефективної системи управління акумульованим боргом держави, має забезпечити виконання таких функцій: «а) обґрунтування оптимального розміру й структури державного боргу, який би не спричиняв порушення рівноваги в соціально-економічній системі; б) оптимізація співвідношення між внутрішнім і зовнішнім боргом, портфельними і стратегічними інвестиціями; в) вирішення питання щодо ціни внутрішніх та зовнішніх запозичень (процентних ставок), джерел запозичень, їх обсягів; г) забезпечення ефективного використання запозичених коштів шляхом переважного спрямування інвестицій у пріоритетні галузі реального сектора економіки; д) здійснення постійного моніторингу за зовнішнім і внутрішнім боргом держави, комплексний аналіз доцільності державних запозичень.
Прийняття ефективних рішень щодо управління державним боргом на рівні кожної функції має ґрунтуватись на прогнозних розрахунках їх наслідків щодо динаміки й структури боргу, виключення пікових перевантажень в окремі періоди, узгодження з параметрами економічного зростання, станом платіжного балансу, дефіциту бюджету та іншими макроекономічними показниками» [125, с. 15—16].
За комплексними оцінками Всесвітнього банку по рейтингу FREEDOM HOUSE постсоціалістичні країни за станом на кінець 1997 р. розподілилися на три групи: консолідовані ринкові економіки, країни з перехідною економікою і консолідовані статичні економіки. До першої групи віднесені Угорщина, Чеська Республіка, Польща, Естонія, Словенія, Литва і Латвія; до третьої — Білорусь, Таджикистан, Узбекистан і Туркменистан; решту, включаючи Україну, віднесено до другої групи. Ранжування здійснювалося за 7-бальною шкалою: 1 — вищий, 7 — найнижчий рівень досягнень.
За критерієм «економічний рейтинг« Україна потрапила до другої половини із 14 країн з перехідною економікою, посідаючи 9 місце з 4,25 балами. Для порівняння, Росія в цій групі країн посідає друге місце з 3,5 балами. За критерієм «рівень демократії» Україна посідає п’яте місце із чотирнадцяти при 3,88 балах, а Росія — перше (3,75 балів). За оцінками Світового банку Україна має закриту економіку. А переваги відкритої економіки проявляються в тому, що країни з відритою економікою мають кращі макроекономічні показники розвитку, ніж країни з закритими ринками [175].
» следующая страница »
1 ... 68 69 70 71 72 7374 75 76 77 78 ... 381