За термінами погашення: водночас; в розстрочку; завчасно (за виплатою кредитора або заявою клієнта); з регресією платежів; по завершенню обумовленого періоду (місяця, кварталу).
Детально розглянуті нами правові засади видів банківського кредиту, що його характеризують і сприяють більш повному розумінню цього феномену, регулюються чинним фінансовим та цивільним законодавством і перш за все Положенням Національного банку України «Про кредитування». Окрім цього, вказане Положення на основі законодавчих і нормативних актів визначало систему кредитних органів; форми кредиту; кредитні відносини між Національним банком України і комерційними банками; кредитні відносини комерційного банку з позичальниками; відповідальність сторін за порушення кредитної угоди.
Нормативно-правові акти окремо регулюють кредит, чітко визначаючи його місце у кредитній системі.
НБУ регулює кількість грошей, що знаходяться в обігу. Регулюючи випуск банкнот він контролює процес створення нових грошей, тобто за динамікою і вартістю кредитів у народному господарстві. Основним об’єктом (індикатором) грошово-кредитного регулювання з боку НБУ виступає сукупна (готівкова і безготівкова) грошова маса в економіці.
Оскільки гроші на сучасному етапі розвитку економіки мають кредитний характер, тобто грошова маса створюється в основному в процесі кредитно-депозитивної діяльності банків, регулювання структури і об’єму грошового обороту НБУ провадить через управління операціями банківських установ другого рівня визначення умов кредитно-депозитної емісії за допомогою відповідних методів і інструментів (облікова, кредитна політика та політика обов’язкових резервів і політика відкритого ринку).
Кредитний потенціал, тобто здатність банку видавати кредити (а значить створювати нові гроші) зменшується, якщо НБУ: продає цінні папери на відкритому ринку; збільшує норми обов’язкового розрахування; підвищує облікову відсоткову ставку; скорочує обсяг кредитів, що надаються комерційним банкам.
Таку грошово-кредитну політику прийнято називати політикою «дорогих грошей» або рестрикційною політикою.
Мобілізуючи та перетворюючи в діючий капітал тимчасово вільні грошові кошти, банки виконують різноманітні операції. Найважливіші серед них — кредитні, оскільки кредит із важеля адміністративного впливу на економіку в ринкових умовах перетворюється в один із найважливіших інструментів структурної перебудови економіки. Банки намагаються направити кредитні ресурсі на фінансування найбільш рентабельних галузей і підприємств.
Відповідно до принципів строковості та поверненості кошти, які банк надав у позичку, клієнт повинен повернути (погасити) у заздалегідь встановлений строк. У зв’язку з цим банки встановлюють різні терміни та способи погашення позички.
Слід відзначити, що економічною основою строковості кредиту є тривалість кругообороту оборотних фондів і фондів обігу. Формування оборотного капіталу підприємства відбувається з використанням короткострокового, а основного капіталу — середньо- та довгострокового кредиту.
Безстрокові позички — позички, видані на невизначений попередньо строк. Такі позички повинні повертатись за першою вимогою банку. Якщо ж банк не вимагає повернення, то вони погашаються на розсуд позичальника.
Прострочені позички, тобто позички, за якими збіг строк погашення, встановлений у кредитному договорі банком і позичальником, але кошти не повернені банку.
Відстрочені (пролонговані) позички — позички, за якими на прохання позичальника прийнято рішення про неперенесення строків погашення на пізніше.
Відповідно до п.28 Положення НБУ «Про кредитування» у разі несвоєчасного погашення кредиту, за відсутності домовленості про відстрочення погашення кредиту, банк мав право повністю або частково денонсувати кредитну угоду, вимагати повернення кредиту від установ-гарантів, застосування штрафних санкцій у розмірах, передбачених договором.
» следующая страница »
1 ... 71 72 73 74 75 7677 78 79 80 81 ... 381