Банківська система України повинна мати свої, властиві їй, спеціальні методи наукового дослідження, які до цього часу належним чином не розроблені й мають базуватись на філософській гносеології, загальних і спеціальних методах наукового пізнання, а також загальних і спеціальних методах наук теорії держави і права та економічної теорії.
У перехідній економіці утворення основних елементів ринкової інфраструктури, формування банківської системи є процесом нерівномірним, болючим і разом з тим базовим елементом самого процесу «... оскільки банки в силу особливостей своєї діяльності є по суті несучою конструкцією ринкової економіки і рушійним механізмом економічних перетворень. Дані обставини зумовлюють необхідність комплексного дослідження проблем становлення і розвитку як усієї банківської системи, так і окремих банківських установ в умовах ринкового реформування економічних відносин в суспільстві« [84, с. 40].
Не зважаючи на тривале за часом і всебічне за обсягом дослідження проблеми ефективного функціонування банківської системи, ми поділяємо думку, що «на сьогодні у вітчизняних і зарубіжних економічних дослідженнях немає єдиного підходу щодо вирішення питання про визначення суті банків та їх ролі і місця в економіці загалом і на фінансовому ринку зокрема» [84, с. 41].
Істотно ускладнюють вироблення однозначного тлумачення суті банків не лише відсутність єдності поглядів на це поняття, але і те, що банк є складним утворенням з різноманітними характеристиками, кожна з яких відображає окремі сторони його діяльності, а тому не є повною.
Ця проблема має глибокі історичні корені. Так, німецький економіст Вільгельм Лексіс ще на початку минулого століття писав: «Банками називаємо всякого роду установи для здійснення банківських операцій, не залежно від того, чи виступають вони у формі приватних підприємств, ... товариств чи у якій-небудь іншій юридичній формі» [112, с. 32]. Він зазначав, що специфічною особливістю банківської справи є кредитне посередництво, тобто залучення кредиту, з одного боку, і надання кредиту, з іншого, для одержання прибутку [112, с. 34].
Банк розглядається з точки зору покладених на нього як на установу операцій прийому вкладів і видачі кредитів. Формування банків, як кредитно-фінансових інститутів, відповідає тому періоду розвитку товарного господарства, коли виникла необхідність у мережі спеціальних установ, що регулювали б грошовий обіг і провадили б у ширших масштабах кредитні операції.
У фінансово-кредитному словнику банки визначаються як «особливі інститути, що акумулюють грошові кошти і нагромадження, надають кредит, здійснюють грошові розрахунки, випуск грошей в обіг, операції з цінними паперами та ін.« [166, с. 90]. С.В.Мочерний наводить аналогічне визначення, доповнюючи його операціями з золотом [121, с. 194].
Стаття 1 Закону України «Про банки і банківську діяльність» установила дворівневу банківську систему в Україні, а ст.2 формулює поняття банку: «Банки — це установи, функцією яких є кредитування суб’єктів господарської діяльності та громадян за рахунок залучення коштів підприємств, установ, організацій, населення та інших кредитних ресурсів, касове та розрахункове обслуговування народного господарства, виконання валютних та інших банківських операцій».
Наведені визначення подібні між собою і є досить поширеним у вітчизняній економічній літературі [63, 62, 128]. При цьому не з’ясованим залишається поняття «інших операцій». Такі визначення не зовсім прийнятні, коли йдеться про всебічне економічне дослідження суті банку, логічним результатом якого має стати чітке формулювання усіх сфер діяльності цього ринкового інституту.
Цим вимогам більшою мірою відповідає юридичне дослідження феномену «банк» [173]. Згідно цього визначення «банк (франц. banque, від італ. banco — лава, конторка) — фінансово-кредитна установа. Створюється для залучення вільних коштів підприємств, організацій і населення та наступного розміщення їх на умовах повернення, строковості та платності у вигляді кредитів (позик). Банк виступає посередником у взаємних платежах і розрахунках між підприємствами, установами або громадянами, здійснює касове обслуговування народного господарства і населення, а також займається емісією грошей і цінних паперів, операціями із золотом, іноземною валютою та виконує інші функції. Банки у розвинутих державах виконують важливу роль і є інструментом впливу на економічні процеси як у внутрішній, так і в зовнішній політиці держави. Від їх ефективного функціонування залежать розподіл внутрішнього валового продукту і національного доходу, регулювання грошового обігу, кредитування, фінансування та досягнення інших економічних і соціальних цілей в державі.
» следующая страница »
1 ... 41 42 43 44 45 4647 48 49 50 51 ... 381