Застосований ретроспективний метод дозволив вивчити елементи старого, збережені до наших днів, для відтворення на їхній основі явищ, що відбувалися у минулому. Інколи цей метод невдало називається медичним терміном «реанімації», тобто «відживлення». Насправді можливість опису елементів минулого на основі залишків пояснюється спільністю минулого, сьогодення та майбутнього. Цей метод дозволив у досліджуваному матеріалі виділити реліктові, залишкові нашарування, що дають уявлення про віддалене минуле.
За допомогою методу актуалізації ми мали можливість користуватися отриманми історичними знаннями, наслідкаи й висновками для наступної практичної діяльності у банківській системі. Таким чином, цей метод дозволив висунути наукові прогнози, а також практичні рекомендації на основі «уроків історії».
За основу правових методів наукового дослідження теми цього підрозділу ми взяли методи теорії права й держави, які розподіляються на загальні, конкретні та спеціальні, що розглянуті у попередньому підрозділі.
Саме таке поєднання історичного і правового підходів дозволило створити необхідний інструментарій та здійснити комплексний історико-правовий аналіз формування й розвитку банківської системи України.
В долі колишнього СРСР, як держави, та його національної безпеки, не останню роль у 90-х рр. минулого століття зіграла фінансово-економічна непристосованість держави до зовнішнього світового ринкового середовища, ізольованість політичної, економічної і фінансової систем. Значна частина коштів вкладалась у військово-промисловий комплекс та підтримку прокомуністичних режимів за кордоном, а не у взаємовигідну торгівлю. Внаслідок цього радянський карбованець, що знаходився в обігу на той час, вже після перших ринкових перетворень швидко здав позиції іноземній валюті та перш за все, долару, по курсу якому, до речі, спочатку не уступав.
Це дуже нагадує давню історію міст-держав Греції, які досягли стадії свого розквіту і змушені були відвойовувати між собою простір на майбутнє, оскільки система управління й підтримання порядку в окремих із них себе вичерпала.
Таким чином, у 431 р. до н.е. доля звела у двобої Спарту й Афіни, який тривав 27 років. Авторитарна і воєнізована Спарта утворила спільноту за принципами воєнного табору, де хлопчиків у семирічному віці забирали від матерів до казарми для оволодіння військовим мистецтвом і боротьбою. їх існування забезпечувалось лише сільським господарством на державних землях, які для вільних громадян обробляли раби. Тому не випадково концентрована сильна спартанська армія одержала перемогу й Спарта почала керувати утвореною імперією.
Розвиток Афін, на відміну від Спарти, відбувався завдяки бурхливій торгівлі. їх валюта, знамениті «совиные монеты« ходили по всьому Середземномор’ю. Афіняни творчо підходили до розв’язання проблем управління господарством, вміло пристосовуючись до змін зовнішнього середовища, утворюючи нові громадські інституції.
Після війни у Спарту проникли афінські гроші. Воїни-спартанці не розумілися ні в політиці, ні в економіці. Із представників Спарти на афінських землях призначалися губернатори, які далеко від батьківщини легко піддались корупції. Афінський стиль життя поступово розхитував дисципліну і жорстокий порядок Спарти, яка через тридцять років після цієї перемоги за одну ніч програла битву місту-державі Фіви.
Головною причиною поразки Спарти стали афінські гроші, які обертались скрізь, де для цього була можливість «Ними не можна управляти чи заставляти їх слідувати написаним правилам. їм властива хаотичність. Врешті-решт гроші зробили Афіни переможцем, розклавши спартанську систему і роз’ївши, як корозією, захисний панцир» [78, с. 557—559].
У минулому більшість війн була контактними. Пізніше значному успіху сприяли безконтактні — партизанські війни, завдяки чому, наприклад, одержали переконливу перемогу комуністи в Китаї у 1949 р. під командуванням Мао Цзедуна.
» следующая страница »
1 ... 46 47 48 49 50 5152 53 54 55 56 ... 381