Співробітники правоохоронних та інших контролюючих органів, які проводять перевірку, повинні знати, що зацікавлений банківський працівник намагається, наскільки це можливо, переносити (часто неодноразово) строк повернення такого кредиту щонайменше до офіційної перевірки. Перенесення строку може відбуватися шляхом протекції такому «боржнику» і укладання з ним відповідних додаткових угод щодо пролонгації строків повернення кредиту або простим виправленням контрольних строків в облікових документах (цей спосіб характерний для великих комерційних акціонерних банків). Однак найбільш небезпечні злочинці, привласнивши одержані у кредит кошти, не приховуються, а поки можна, переносять строк повернення кредиту шляхом службового підлогу та підробки документів про дебіторську заборгованість, тобто про тимчасову відсутність у них коштів через затримку їм платежів, за нібито відправлену ними продукцію, надані послуги чи виконані роботи. Якщо строк повернення кредиту відкладати вже неможливо, то імітується реорганізація, самоліквідація, чи ініціативне банкрутство юридичних осіб. Порядок і умови визначення юридичних осіб банкрутами визначені в Законі України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Мета закону — задовольнити претензії кредиторів, але борги не завжди можуть бути забезпечені банкрутом.
При вивченні підстав банкрутства слід звернути увагу на те, чи не є воно навмисним або псевдобанкрутством, коли боржник заявляє про свою неплатоспроможність, а сам приховує чи передає за допомогою псевдо- угоди, чи інакше майно у володіння інших осіб. Всі такі факти та випадки фіктивної застави за підробленими або юридично неправомірними документами, або застави без її реального майнового забезпечення, — є доказами шахрайства з боку боржника. У документуванні розглянутого шахрайства є певні труднощі, які полягають у тому, що одержання кредиту та його повернення відноситься до сфери фінансових та цивільно-правових стосунків, юридичний та економічний аналіз яких є дуже складним і не завжди призводить до реальної можливості притягнення боржника до кримінальної відповідальності.
Поряд з цим, у разі одержання та відпрацювання інформації про шахрайство з кредитними ресурсами відповідні працівники правоохоронних органів для збирання доказів наміру на неповернення кредиту повинні вживати всі надані їм законом процесуальні засоби. Необхідно пам’ятати, що злочинні зв’язки і наміри учасників розкрадання слід документувати на стадії перевірки. Серед різних правопорушень перш за все потрібно встановити докази щодо наміру, спрямованого на розкрадання грошових коштів, наданих в кредит. Це можна зробити тільки простеживши у комплексі весь технологічний ланцюжок протиправних дій учасників угоди, починаючи від працівників банку, підприємств- посередників (їх може бути ціла низка, як українських, так і зарубіжних) до вкладення на розрахункові рахунки розкрадачів або іншого використання частки розкрадених коштів, тобто потрібна глибока перевірка на всіх етапах кредитних банківських операцій.
Розкрадання грошових коштів нерідко провадиться під виглядом їх конвертації у ВКВ, у тому числі з приховуванням валюти за кордоном, що «продовжує залишатися одним із засобів незаконного збагачення ділків «тіньової» економіки»[114, с. 27]. Цей спосіб розкрадання грошових коштів у банках за механізмом схожий з попереднім способом, але тут гроші розкрадаються не шляхом видачі кредитів, а за допомогою перерахування великих сум підприємствам — посередникам під укладення угод на їх конвертацію у ВКВ. Каталізатором такого способу розкрадання стала та обставина, що у 1992 р. Україна вийшла з зони рубля. У банках накопичилася велика сума рубльової маси, яку до передачі в Росію слід було якимось чином випустити в обіг. Оскільки банки відповідно до ст.48 Закону України «Про банки і банківську діяльність» не мають права провадити торговельні операції, займатися виробничою діяльністю, то найбільш масштабним і легальним способом випуску в оборот грошових коштів є їх конвертація у валюту. За цих умов посадові особи комерційних банків знаходять (найчастіше за межами України) підприємства, які нібито можуть конвертувати гроші у ВКВ. Укладають з ними відповідний договір і перераховують визначену у договорі суму підприємству-посереднику, яке, за можливості, перетворює одержані кошти на готівку або матеріалізує через контракти на придбання товарів і ділить їх з ініціаторами перерахування грошей. Якщо сума велика і одержані кошти, зокрема і частку працівників банків, слід пустити в обіг, підприємство-посередник може передати їх як готівкою, так і безготівково, за фіктивними договорами, спільним підприємствам. Останні у договорах обумовлюють, що у випадку непоставки вказаних у договорі матеріальних цінностей, кошти буде повернуто вкладнику у ВКВ на еквівалентну суму по курсу аукціону на розрахунковий рахунок і в банк, які вкаже платник. Оскільки договір на поставку матеріальних цінностей фіктивний від самого початку, то зарубіжне головне підприємство (співзасновник СП) за неврахованим листом підприємства-посередника чи банку-емітента цих коштів перераховує еквівалентну суму у валюті на відкриті за кордоном рахунки розкрадачів.
» следующая страница »
1 ... 192 193 194 195 196 197198 199 200 201 202 ... 381