1) банківська гарантія на повернення авансу;
2) документарний або умовний переказ.
Якщо в «умовах платежу» контракту міститься положення про переказ авансу під гарантію першокласного комерційного банку на повернення авансу, то до його переказу фірма-експортер (принципал по гарантії) звертається в один із банків своєї країни (банк-гарант) з проханням видати гарантію на повернення авансу на користь імпортера (бенефіціара по гарантіям). Як правило, банки беруть високу комісію за видачу такої гарантії. Основний зміст гарантії полягає в тому, що банк гарантує імпортеру повернення переведеного авансу в разі непоставки товару (невиконання контракту). Крім того, передбачено, що гарантія має безумовний характер, а також що банк-гарант поверне суму авансу із врахуванням відсотків, отриманих за весь період користування коштами.
Під документарним (умовним) переказом розуміють переказ авансу з умовою, що банк експортера (бенефіціара) здійснить фактичну виплату авансу на його рахунок лише проти надання транспортного (відвантажувального) документа. При цьому зазначається період, протягом якого повинно бути проведено відвантаження і наданий відвантажувальний документ.
Переказ за експортними операціями. Комерційний банк виконує платіжні доручення іноземних банків-кореспондентів про виплату коштів на користь переказоодержувачів — клієнтів свого банку або клієнтів банків- кореспондентів цього комерційного банку всередині країни — за умови зазначення в платіжному дорученні одного з подальших способів відшкодування сум, що виплачують:
а) зарахування суми переказу на рахунок «Ностро» в банку переказо- давця;
б) зарахування суми переказу на рахунок «Ностро» в третьому банку;
в) надання права дебетувати сумою переказу рахунка «Лоро» банку пе- реказодавця у комерційному банку.
Платіжні доручення іноземних банків надходять у вигляді поштових, телеграфних доручень або доручень, направлених за системою телекомунікаційних повідомлень СВІФТ.
Суми документарних переказів, що надійшли від банків-кореспон- дентів, не зараховуються на рахунок клієнта, а зараховуються на проміжний рахунок до пред’явлення вказаних у дорученні документів у встановлені строки. При неотриманні документів у іноземного банка-переказодавця вимагаються інструкції щодо переказу.
Переказ за імпортними операціями. Комерційний банк виконує доручення своїх клієнтів-підприємств і організацій, що мають у банку поточний валютний балансовий рахунок, — на переказ валюти за кордон в оплату вартості імпортованого товару, товарних документів або документів про надання послуг, як авансових платежів, що передбачені умовами зовнішньоторговельних контрактів; в оплату простих і переказних векселів за придбані в кредит товари; в погашення заборгованості, що виникла в результаті переплат, і на інші цілі, пов’язані з імпортом та експортом товарів і послуг у межах залишку коштів на валютному рахунку клієнта.
Переказ коштів за кордон за дорученням клієнтів комерційних банків проводиться на підставі заяви на переказ.
У цьому документі банк, що переказує, повинен вказати:
1) повну назву платника;
2) найменування банку платника;
3) номер банківського рахунка, який дебетується;
4) код валюти і суму платежу;
5) повну назву бенефіціара, його адресу;
6) найменування банку бенефіціара і номер його рахунка;
7) найменування, номер і дату документа (контракту тощо), по якому здійснюється оплата;
8) особу, що несе витрати на здійснення переказу (банківська комісія і поштові або телеграфні витрати);
9) мету і призначення переказу (найменування товару і послуг, за які здійснюється оплата).
Найменування переказоодержувача і його адреса, а також технічні і спеціальні терміни у заяві на переказ зазначаються іноземною мовою. Організації-переказоодержувачу слід звертати увагу на правильність реквізитів, тому що наслідком викривлення найменування фірми або її адреси навіть у одній літері може бути невиконання банківського переказу банком переказоодержувача.
» следующая страница »
1 ... 199 200 201 202 203 204205 206 207 208 209 ... 278