Банківські витрати на відкриття, авізування, підтвердження акредитива і за виконання платежів по ньому утримуються банками відповідно до умов акредитивів на підставі діючих банківських тарифів.
Відкриття акредитива, його підтвердження (непідтверджені акредитиви майже не використовуються, оскільки не дають жодних гарантій), здійснення платежу по ньому будуть коштувати клієнту від 0,75 % до 1,5 %. До того ж мінімальні комісійні по акредитивах значно більші: 100-150 дол. США — за відкриття, 100—200 дол. США — за підтвердження та 100-300 дол. США — за здійснення платежу.
А якщо виникають питання з документами по акредитиву, то кожен запит з цього питання буде коштувати клієнту ще 0,15-0,3 % (мінімум — 50-70 дол. США). Стільки ж коштує анулювання акредитива або зміни його умов, до того ж комісійні, зібрані за відкриття та підтвердження, резиденту можуть не повернути, якщо їх не поверне нашому банку іноземний банк, що підтверджує цей акредитив.
Що стосується експортних операцій, то зарахування валютної виручки на рахунок у більшості банків клієнтам не коштує ні копійки, тоді як авізування експортного акредитива обійдеться в 40—60 дол. США, або 0,15-0,3 %.
При відкритті акредитива його наказодавець повинен чітко і конкретно вказати, за чий рахунок повинні бути сплачені ті або інші витрати по акредитиву (поштово-телеграфні витрати, комісія за відкриття, авізування, підтвердження акредитива, платіжна комісія та ін.) — за рахунок нака- зодавця акредитива чи за рахунок бенефіціара. Це необхідно для того, щоб співробітник банку при нарахуванні комісії мав можливість віднести її за рахунок тієї сторони, яка повинна її сплачувати відповідно до умов контракту і акредитива.
У міжнародній торгівлі склалась практика розподілу банківських витрат між контрагентами, кожен з яких сплачує банківські комісії на території своєї країни. Українським організаціям, що проводять розрахунки по акредитиву, слід домагатися сплати всіх банківських витрат за рахунок іноземних контрагентів.
Тому акредитив використовується, якщо контракти укладаються на великі суми та ризик ненадходження товару або грошей дуже великий.
3. Документарне інкасо
Спрощено інкасо можна визначити як доручення експортера (кредитора) своєму банку отримати від імпортера (платника, боржника) безпосередньо або через інший банк відповідну суму або підтвердження того, що ця сума буде сплачена у встановлені строки.
Розрахунки у формі інкасо з попереднім акцептом отримали велике поширення в міжнародній торгівлі. При цьому інкасо використовується як у розрахунках на умовах платежу готівкою, так і в розрахунках у рахунок комерційного кредиту.
На сьогодні діє редакція Правил 1995 р., публікація МТП № 550, які визначають види інкасо, порядок надання документів до платежу і здійснення платежу, акцепту, повідомлення про здійснення платежу, акцепту або про несплату (неакцепту) та інші питання. До Правил приєднались банки багатьох країн світу, в тому числі і України.
Згідно з Уніфікованими правилами, інкасо означає операції, які здійснюються банками на підставі отриманих інструкцій із документами,
з метою: 1) отримання акцепту і/або платежу; 2) передачі документів проти акцепту і/ або платежу; 3) передачі документів на інших умовах (у залежності від ситуації).
Використання Правил є зручним тому, що вони дають одне тлумачення багатьох термінів і питань, які виникають у практиці здійснення розрахунків за інкасо. Це досягається за рахунок того, що Правила є обов’язковими як для банків, так і для клієнтів, які використовують інкасо.
Учасниками інкасо є:
• довіритель-клієнт (експортер), який доручає операцію по інкасації своєму банку;
» следующая страница »
1 ... 194 195 196 197 198 199200 201 202 203 204 ... 278