У заяві на переказ обов’язково зазначається спосіб передачі платіжного доручення за кордон. Як уже було зазначено, застосовується одна із загальноприйнятих форм переказу: поштою, телексом або каналами SWIFT. Заява на переказ підписується від імені підприємства уповноваженими особами і закріплюється печаткою.
Порядок виконання наданих заяв на переказ залежить від наявності у комерційного банку іноземних банків-кореспондентів. Діє два варіанти виконання поданих заяв на переказ: самостійне виконання через систему банків-кореспондентів за кордоном (при наявності генеральної ліцензії); через інший український банк, в якому відкрито кореспондуючий рахунок даному комерційному банку.
На даний час банківський переказ має широку сферу застосування у розрахунках по українському експорту та імпорту. Це пов’язано, перш за все, з простотою оформлення даних операцій із проміжного рахунка через комерційний банк, а також із збільшенням частки авансових переказів за кордон через існуючу недовіру іноземних фірм до української сторони з точки зору її платоспроможності. В цих умовах має значення захист інтересів українських імпортерів, особливо коли мова йде про 100 %-у передплату. В цілому банківський переказ за фактично поставлений товар більш вигідний імпортеру, тому що він отримує товар і документи, минаючи банки, і лише потім здійснює оплату. При цьому для експортера не виникає гарантії платежу за поставлений товар, що призводить до застосування банківського переказу у поєднанні з іншим елементом платежу, наприклад, авансом або банківською гарантією. В такому випадку робота комерційного банку по банківському переказу дещо ускладнюється.
Банківський переказ — це доручення банку своєму банку-кореспонден- ту виплатити певну суму грошей за розпорядженням і за рахунок перека- зодавця іноземному отримувачу (бенефіціару) із зазначенням способу відшкодування банку-платника виплаченої ним суми.
Банк переказоотримувача керується конкретними вказівками, що містяться в платіжному дорученні. Так, у платіжному дорученні може зазначатися умова про виплату бенефіціару відповідних сум проти пред’явлення ним вказаних комерційних і фінансових документів або проти пред’явлення розписки (документарний або умовний переказ). Порядок проведення розрахунків банківським переказом відображено на рисунку 11.8.
Рис. 11.8. Порядок проведення розрахунків банківським переказом
У розділі «Умови платежу» зовнішньоторговельного контракту повинно бути вказано, що розрахунки за поставлений товар будуть здійснюватись у формі банківського переказу. При цьому повинен бути наданий детальний перелік документів, що направляються від експортера імпортеру (за видом і кількістю). Крім того, повинні бути вказані банківські реквізити переказоодержувача (номер рахунка, найменування банку експортера, адреса), а також в які строки буде здійснюватися платіж.
Банки починають брати участь у цій формі розрахунків при поданні в банк імпортера відповідного доручення на оплату контракту. Банки не несуть ніякої відповідальності за платіж (поставка товару, передача документів, а також сам платіж не входять у функції банку до моменту надання платіжного доручення). Таким чином, банки несуть мінімальну відповідальність при банківському переказі і, як наслідок, стягують при цій формі розрахунків мінімальну комісію. Так, при банківському переказі комісію, як правило, стягує банк імпортера з переказодавця, у відповідності з Тарифами комісійної винагороди комерційного банку по роботі з клієнтами (розмір її встановлюється самим банком і є або фіксованим, або виражається в промилях, відсотках тощо). Банк імпортера, що прийняв платіжне доручення від клієнта — імпортера, направляє від свого імені платіжне доручення у відповідний банк експортера тим шляхом, який вказаний у доручені клієнта: поштою, телексом, системою СВІФТ (SWIFT). Нині у міжнародній банківській практиці застосовується направлення платіжних доручень або телексом, або каналами системи СВІФТ (тими банками, які приєдналися до цієї системи).
» следующая страница »
1 ... 200 201 202 203 204 205206 207 208 209 210 ... 278