Банківська справа

На вибір форми розрахунків впливають: а) вид товару; б) наявність кредитної угоди; в) платоспроможність та репутація контрагентів за зовн­ішньоторговельними угодами. Згадані умови та форми розрахунків зазна­чаються в контракті.

2.   Документарний акредитив

Частка акредитивної форми в міжнародних розрахунках значно мен­ша порівняно з банківським переказом та інкасо, однак, саме акредитив найповніше забезпечує своєчасне отримання експортної виручки, тобто максимально відповідає інтересам експортера.

Застосування акредитива в міжнародних розрахунках регулюється спеціальними документами — Уніфікованими правилами та звичаями для документарних акредитивів, виданими Міжнародною торговою палатою у 1993 р. (публікація МТП № 500).

Уніфіковані правила визначають поняття та види акредитивів; спосо­би та порядок їх виконання і передачі; зобов’язання та відповідальність банків; вимоги до документів, що надаються з акредитивами та порядок їх надання; інші питання, що виникають у практиці розрахунків по акреди­тивах; дають тлумачення різних термінів. Правила є обов’язковими для банків, що до них приєдналися, та їх клієнтів, що здійснюють розрахунки по акредитивах. У документарний акредитив включається застереження про те, що Правила є складовою кожного такого акредитива.

Документарний акредитив — грошове зобов’язання банку, що вистав­ляється на підставі доручення його клієнта-імпортера на користь експор­тера.

Банк, що видає зобов’язання, повинен провести платіж експортеру (ак­цептувати його тратти) або забезпечити здійснення платежу (акцепт тратт) іншим банком. Це зобов’язання є умовним, тому що його реалізація по­в’язана з виконанням експортером певних вимог (передусім з наданням у банк передбачених акредитивом документів, що підтверджують виконан­ня всіх його умов).

Уніфіковані правила визначають документарний акредитив як угоду, в силу якої банк, що діє на прохання та на підставі інструкцій свого клієнта, повинен здійснити платіж третій особі або повинен оплатити, або акцеп­тувати, або негоціювати (тобто купити або здійснити облік) тратти проти передбачених документів, якщо дотримані всі умови акредитива.

Розрахунки в формі документарних акредитивів більш характерні для угод, що передбачають платіж проти надання експортером документів (го­тівковий платіж) або отримання покупцем короткострокового (до 1 року) комерційного кредиту. Використання документарного акредитива для оплати повної вартості товару при розрахунках у рахунок середньостроко- вого (а тим більше довгострокового) комерційного кредиту вкрай незнач­не. При видачі покупцю кредиту на досить тривалий термін акредитив може використовуватись у поєднанні з іншими формами розрахунків та покри­вати ту частину вартості товару, яка оплачується проти надання банку ко­мерційних документів, тобто готівкою. При розрахунках по комерційно­му кредиту можуть також відкриватись акредитиви на акцепт строкових тратт (переказних векселів) бенефіціара (експортера), виставлених банку, що виконує акредитив, або імпортеру. В цьому випадку виконуючий банк здійснює акцепт (або акцепт та сплату) тратт. За допомогою акцепту банк виконує свої зобов’язання по акредитиву. В подальшому сторони вступа­ють у правовідносини, що регулюються нормами вексельного права.

Розрахунки в формі документарного акредитива проводяться таким чином (рис 11.3).

Рис. 11.3. Порядок здійснення розрахунків документарним акредитивом

1  — експортер та імпортер укладають контракт, в якому визначають, що пла­тежі за поставлений товар будуть проводитись у формі документарного акредити­ва. Акредитиви виставляються банками на підставі доручення або заяви імпортера (наказодавця за акредитивом), які фактично повторюють всі умови розділу кон­тракту, що стосується порядку платежу. У зв’язку з цим при укладанні контракту слід звернути увагу на те, щоб основні умови майбутнього акредитива були сфор­мульовані найбільш чітко та повно. Зокрема, в контрактах обумовлюється таке:

 

« Содержание

» следующая страница »
1  ... 190 191 192 193 194 195196 197 198 199 200  ... 278