Економіка праці
|
"Можу" Рис. 5.12 - Модель активізації установки "ТРЕБА" на раціонально-вольовій основі |
Однак установка "треба" може проявлятися парадоксально. Це відбувається тоді, коли вона підкріплюється позитивно обумовленими мотивами, які групуються навколо установки "хочу". Виконання мало-
|
"Прагну" |
|
Я |
|
"Хочу" |
|
"Треба" - |
75
привабливих завдань можна пояснити таким чином: "Не хочу підводити інших", "Хочу виправдати довіру керівника", "Хочу бути не гіршим за інших", "Хочу виглядати краще за інших", "Хочу отримати гроші". Ці мотиви групуються передусім навколо установки "хочу", активізуючи її, але сама ця установка проявляється у зв'язку з установкою "треба", емоційно "фарбуючи" її і полегшуючи тим самим прагнення до мети. У цьому випадку установка "прагну" відтворюється на раціонально- вольовій та емоційно-вольовій основі (рис. 5.13).
|
|
|
) |
|
"Треба" |
|
"Хочу |
Прагну"
Я
"Можу"
Рис. 5.13 - Модель активізації поведінки на раціонально-вольовій та емоційно-вольовій основах
Та чи інша мотивація виникає залежно від того, чого очікує людина, чого побоюється і на що сподівається. Тому її мотиви виявляються обумовлені тим, чого слід уникати, і тим, що передбачається отримати. Вони є двоєдиною психологічною детермінантою ділової поведінки особистості: з одного боку, треба бути старанним працівником, а з іншого - вміти осмислити цю роботу такою мотивацією, яка б пом'якшувала підпорядкованість установці "треба".
Для того щоб зрозуміти психологічну специфіку регуляції ділової поведінки особистості, важливо мати на увазі таку закономірність: керівники ставляться до працівників так, як ті ставляться до своєї роботи. Вони виділяють в них передусім такі базові характеристики ділової поведінки, як ініціативність і старанність, а антиподом вважають інертність. Бувають ситуації, коли ініціативний працівник може стати інертним, якщо його ініціатива нікому не потрібна. В інертній поведінці особистість може імітувати роботу, підпорядковуючись вимогам керівника формально. Не бажаючи протестувати, працівник прагне виправдати свій конформізм здоровим глуздом. Установки його самосвідомості проявляються як вузол протиріч: "Треба, хоча не хочу",
76
"Можу зробити, хоча й не треба", "Прагну якнайшвидше покінчити з цим, тому що не хочу". Це означає, що у свідомості особистості відбувається процес втрати особистісної значимості виконуваних нею функцій за даних умов роботи. Парадокс проявляється в тому, що збереження свого "Я" виявляється ілюзорно-можливим тоді, коли сама робота втрачає сенс.
Однак можлива і така ситуація, коли працівник хоче виконати завдання ініціативно, але йому не вистачає професійних знань і досвіду. У даному випадку протиріччя між "хочу" і "можу" не усвідомлюється або недооцінюється, тому може розв'язатися неадекватним способом. Наприклад, бажання досягти результату може бути таким сильним, що виникає феномен гранично ризикованої поведінки, коли працівник переоцінює свої можливості. І хоча поведінка особистості була ініціативною, вона виявилась неадекватною її можливостям.
Інший парадокс ініціативної ділової поведінки виникає тоді, коли ініціатива проявляється в ситуації, яка зовсім не потребує цього. Працівники не завжди можуть передбачити наслідки своєї ініціативної поведінки, оскільки в їхній свідомості ініціатива асоціюється з позитивним кінцевим результатом. Однак проявляти її там, де вимагається тільки чітке виконання, навряд чи доцільно. У цих випадках відхід від "старанної" функції ділової поведінки призводить до негативних санкцій стосовно ініціатора, коли він зробив те, що заважає, а не сприяє справі. Виникає парадокс "ініціатива підлягає покаранню", який зумовлений прагненням зробити завдання "правильніше", ніж це повинно бути.
» следующая страница »
1 ... 41 42 43 44 45 4647 48 49 50 51 ... 156