Економіка праці

161

Рис. 11.4 - Вплив менеджера і три виміри влади

що для здійснення керівництва необхідно впливати на підлеглих, а щоб впливати - необхідно мати певний ресурс влади. Дослідивши питання про те, які ресурси влади є найбільш ефективними в різних ситуаціях, вони визначили вісім способів владного впливу, тобто основних ресурсів влади, що застосовуються керівниками у взаємодії з підлеглими заради мобілізації їх поведінки і діяльності на досягнення цілей організації:

1.                           Влада примусу. Сила примусу визначається очікуванням керованого об'єкта застосування влади (назвемо його В) у тій мірі, в якій керуючий суб'єкт влади (А) здатний покарати В за небажану по­ведінку шляхом фізичного впливу, обмеження свободи пересування або дій у певному соціальному просторі, а також шляхом блокування задоволення тієї або іншої потреби. У даному випадку важливу роль відіграє очікування того, наскільки А здатний зробити так, щоб засто­сування санкцій залежало від міри відхилення поведінки В від норма­тивної. В організаціях така влада здійснюється у вигляді угоди між керівниками і підлеглими, порушення якої з боку підлеглих загрожує їм штрафами, доганами, звільненнями тощо.

2.                           Влада зв^,язків, або комунікативна влада, заснована на зв'язках суб'єкта А, який застосовує владу, з впливовою (або такою, що володіє великим ресурсом влади) особою С, через котру суб'єкт А може вплинути на поведінку об'єкта застосування влади В. І хоча зміни поведінки в бажаний для себе бік добивається суб'єкт А, об'єкт влади

162

орієнтований не на нього, а на третю особу С, котра прямо не задіяна у ситуації застосування влади.

3.                            Влада експерта, або експертна влада. Ресурсом влади, що дозволяє суб'єкту А змінювати в потрібний йому бік поведінку об'єкта влади В, є сукупність знань, навичок, вмінь, котрі об'єкт влади В при­писує суб'єкту влади А. Об'єкт влади В вважає суб'єкта застосування влади А експертом у певній галузі і внаслідок цього підкоряється йому тільки в межах даної галузі, з якою пов'язані його потреби, що вимагають компетентності суб'єкта влади А. У даному випадку влада обмежена певною ситуацією, тобто галуззю компетентності суб'єкта влади А.

4.                            Референтна, або харизматична влада. Тут сила влади за­лежить від бажання об'єкта влади В бути схожим або вчинити так само, як суб'єкт застосування влади А - носій харизми влади, що побудована на силі особистісних рис і здібностей керівника (лідера). Чим більшою мірою керівник організації є для своїх підлеглих ідеалом, тим більшою мірою підлеглі виявляють повагу до такого керівника. Керівникові організації, якого поважають, часто достатньо лише влади прикладу.

5.                            Нормативна, або законна влада безпосередньо викорис­товує механізм впливу нормативних культурних зв'язків на поведінку членів організації. У даному випадку влада заснована на інтерналізо- ваних нормах об'єкта влади В, відповідно до яких суб'єкт влади А має право контролювати дотримання встановлених правил поведінки, а в разі необхідності наполягати на їх виконанні. Іншими словами, суб'єкт влади А створює нові або використовує старі, вигідні йому соціальні норми (правила). Нормативна основа влади є найбільш переважною для керівників організації, оскільки не потребує витрат на додаткові управлінські ресурси для контролю за дотриманням нормативних ви­мог. Однак негативним моментом тут слід вважати низьку сприйнят­ливість підлеглих до соціальних змін внаслідок суттєвої сталості інтер- налізованих нормативних зразків.

 

« Содержание

» следующая страница »
1  ... 95 96 97 98 99 100101 102 103 104 105  ... 156