Нагадаємо, що повністю право- і дієздатними були лише повнолітні громадяни чоловічої статі, вільні, не обмежені в громадянських правах. До 18-річного віку громадянин не був дієздатним і перебував під опікою так званого киріоса, тобто опікуна в широкому розумінні цього слова: батька чи опікуна в правовому, буквальному розумінні. Щоправда, проти малолітнього чи неповнолітнього (до 18 років) можна було внести скаргу, але у суді його представляв киріос.
Жінка завжди перебувала під опікою киріоса. Спочатку це був батько, якщо не було батька, то повнолітній брат або його опікун, після одруження — чоловік. Удову опікував її повнолітній син. А втім, у Афінах жінка мала деяку обмежену дієздатність. Вона, зокрема, могла самостійно укладати угоди, якщо вартість предмета угоди не перевищувала вартості одного медимна зерна. Коли ж вартість предмета угоди була більшою, то вимагали згоди опікуна. Дочка, яка через відсутність братів спадкувала після смерті батька майно, не ставала його власницею; власником майна був тільки її син.
Обмеженою була право- і дієздатність метеків.
Право власності. Спочатку приватна власність у Афінах була слаборозвиненою, оскільки зберігалися общинна, колективна власність. Проте в V—ГV ст. До н. Е. Вона набула вже значного розвитку. Але і тоді ще не склалося уявлення про абсолютні права приватного власника типу римських. Не було навіть термінів, які б означали ці права чи поняття власності взагалі. Термін "ошіа" означав майно, сукупність речей, благ, якими володів власник, але не право власності. Приватну власність розглядали як сукупність майна і благ, наданих державою. Недаремно кожен архонт, обійнявши посаду, оголошував, що зберігає за кожним громадянином те майно, яке йому належить. А земельні володіння називалися kleros — жереб, що відображало колишні общинні порядки, коли землю надавали за жеребом. До того ж приватні власники, здебільшого багаті, були обкладені на користь держави, суспільства значними повинностями (літургіями, хорегіями та ін.), що означало, без сумніву, обмеження права приватної власності в інтересах усього суспільства. Це засвідчують часті експропріації державою за надзвичайних обставин у громадян майна чи його частини.
Не знало грецьке право також розмежування понять і суті власності та володіння. Зате відомий поділ на різні види речей, зокрема на рухомі й нерухомі. На рухомі речі індивідуальна власність виникла раніше. Власником рухомих речей міг бути як афінський громадянин, так і чужоземець. Власником нерухомих — тільки афін- ський громадянин, а чужоземець — лише після одержання спеціального дозволу. В Афінах громадянин мав право отримати нерухомість без будь-яких обмежень у межах свого дему (землі, будівлі). Якщо ж ця власність знаходилася в іншому демі, то сплачували певний податок адміністрації цього дему. Придбати власність можна було первинним або похідним способами. Первинний — це коли річ раніше не була чиєюсь власністю. Похідний — коли річ раніше вже перебувала в чиїйсь власності. Похідні способи — це купівля, обмін, дарування тощо. При похідних способах обидві сторони діяли на підставі публічної угоди: наявність свідків або укладення угоди у присутності відповідного урядовця, публічне оголошення або реєстрація факту придбання речі у спеціальних реєстрах.
Право власності охоронялось кількома позовами. Один з них — це позов власника майна до володільця (скажімо, орендатора) про сплату домовленої ціни за оренду чи стягнення прибутків за користування майном. Ще одним видом позову, складнішим, був позов про власність — dike ousias. Можливо, що це стадії однієї процедури: якщо першого позову виявилось недостатньо для захисту права власності, то подавали другий. Для першого достатньо було мати свідків або подати письмову угоду, для другого існували складніші докази. Власник майна мав ще третю можливість, щоб захистити свої права, а саме: він мав право подати спеціальний позов про порушення володіння його майном з боку інших осіб. Сторона, яка програла справу, сплачувала ще й штраф на користь держави. Такий своєрідний позов міг подавати, наприклад, власник поля, якщо хтось заважав йому обробляти поле чи збирати врожай.
» следующая страница »
1 ... 63 64 65 66 67 6869 70 71 72 73 ... 215