Поряд з преторами, едилами і суддями judex unus спори вирішувались і деякими іншими органами. Зокрема, в давніші часи існували ще агьйті (арбітри), котрі, очевидно, розглядали спори між родичами і сусідами (наприклад, про межі ділянок, розподіл майна). Вони чинили суд на місці знаходження майна, з приводу якого виникали спори. Можливо, арбітри розглядали й інші справи (наприклад, сімейні конфлікти). Арбітр відрізнявся від офіційного судді тим, що його обирали самі сторони, не звертаючись до офіційних властей (претора), і велике значення у вирішенні справи мало його особисте переконання. Справи він міг вирішувати на власний розсуд, покликаючись або на закон, або на звичаї, традиції чи власну думку.
Деякі спори між римськими громадянами і перегринами та між самими перегринами розглядали так звані рекуператори (гесирега- tores) у колегіальному складі (5—7 осіб). Іноді суд рекуператорів встановлювався за договорами Риму з іншими державами. Проте про порядок його утворення і компетенцію достатніх відомостей немає.
Існувала ще колегія deсemvігі stlitibus judicandi — судова колегія децемвірів, яка в період республіки вирішувала справи про те, чи є ця людина вільною чи рабом (на початку імперії вона припинила існування).
Діяла також колегія œntumviri — центумвірів, яка складалася зі 105 членів — по три від кожної триби і поділялася на декілька секцій. До компетенції цього органу входили деякі категорії справ про право власності та спадкування. Докладних відомостей про неї також немає.
Суд над членами сім'ї продовжував чинити домовладник (ter familias). Розправу над рабами чинили їхні господарі або (в особливо небезпечних випадках) служителі поліції безпеки, що перебували в розпорядженні вищих магістратів. Для придушення повстань використовували гарнізонні війська або армію.
Збройні сили. Піднесенню Риму, зростанню його володінь сприяла міцна і дисциплінована армія. В найдавнішу епоху римське військо, яке поділялося за родами і племенами, складалося з усіх громадян чоловічої статі, здатних носити зброю. Ця система, названа міліційною, збереглася й надалі. Отож, професійної армії не було, а римлянин водночас був і громадянином, і воїном, і господарем у своєму маєтку, і сім'янином. Після бойових походів, війни він повертався до повсякденних справ. Воювали римляни, не дотримуючись якихось правил, а беручи до уваги обставини. Не маючи спеціальної бойової виучки, вони вже в давні часи вирізнялися стійкістю і хоробрістю, почуттям патріотизму. Це засвідчують численні римські та інші історики.
Відома, наприклад, розповідь про патриціанський рід Фабіїв, який вирішив покарати ворогів Риму за спустошливі напади на римські землі. Всі 306 чоловіків і юнаків цього роду вирушили в похід, хоробро воювали, проте були замануті в пастку і загинули, але ворогові не здалися. Цей рід продовжив хлопчик, якого зали- шили в Римі як неповнолітнього. Відомий і легендарний Горацій Коклес, котрий ще з двома хоробрими римлянами завдавав нищівних ударів ворогові, безстрашно бився, поки інші римські воїни організувались для відсічі. Цікава розповідь про подвиг юнака Муція Сцеволи, який пробрався в табір ворогів, які оточили Рим, — етрусків, з наміром убити їхнього царя Порсену. Помилково він замість царя убив пишно вбраного писаря. Етруські воїни схопили його і відвели до Порсени, котрий, погрожуючи юнакові тортурами, вимагав видати змовників, що мали намір його вбити. Але Муцій на знак зневаги до ворогів і до тортур сам простягнув праву руку над вогнем і спалив її. Вражений Порсена уклав з Римом почесний мир, а громадяни прозвали Муція "Сцеволою" — лівшею.
Реформа Сервія Туллія змінила склад і структуру римської армії. Військову службу могли і повинні були відбувати тільки римські громадяни, зачислені в розряди, тобто ті, котрі мали відповідний майновий ценз — мінімум 5 югерів землі, а в подальшому — інше майно на суму не менш ніж 11 тис. Асів. Відповідно до тогочасної ідеології військова служба вважалась не тільки обов'язком громадян, а й справою честі. Ухилення від неї викликало загальну зневагу або погрожувало втратою громадянства. Пролетарії, тобто неімущі громадяни, іноземці, раби не мали права служити в армії. Урядовці вважали, що неімущі громадяни не мають що захищати, отже, і служити в армії вони не повинні.
» следующая страница »
1 ... 114 115 116 117 118 119120 121 122 123 124 ... 215