Вартість — виробниче відношення між товаровиробниками з обміну товарів на основ/ суспільно необхідної абстрактної праці, якоГ потребує виробництво товарів.
Те, що відносини між товаровиробниками виявляються як відношення товару до товару, означає, що вони уречевлюються, тобто набувають речової форми. Таке розуміння якісного змісту вартості
поєднує мінову вартість як форму вияву вартості та її матеріальну субстанцію — суспільно необхідні витрати абстрактної праці.
Рис. 2.9. Протилежності товару і втіленої у ньому праці
Узагальнення аналізу властивостей товару і втіленої у ньому праці приводить до висновку, що товару притаманні такі протилежності: протилежність між споживчою вартістю і вартістю, між конкретною працею і абстрактною працею, між приватною працею і суспільною працею. Сукупність цих протилежностей подано на рис. 2.9, на якому Т означає товар.
Як породження протиріч між приватною та суспільною працею, конкретна і абстрактна праця, споживча вартість і вартість товару перебувають у суперечливій єдності. Суперечність між ними має позитивне і негативне розв'язання.
Позитивне розв'язання суперечностей між протилежними властивостями товару і втіленою у ньому працею. Воно можливе тоді, коли, приміром, товар А обмінюється на товар В або продається, тобто обмінюється на гроші. Це означає, що втілена у товарі А приватна праця визнається власником товару В (чи грошей) значущою для нього як члена суспільства, тобто суспільно значущою працею, і тому переходить у свою протилежність — суспільну працю. При цьому конкретна праця, втілена у товарі А, переходить у свою протилежність — абстрактну працю, а його споживча вартість переходить у свою протилежність — вартість. Тобто власник товару А, обмінюючи його на товар В, отримує втілену в ньому таку кількість абстрактної праці, яка утворює вартість товару А.
Негативне розв'язання суперечностей між протилежними властивостями товару і втіленою у ньому працею. Якщо товар А не сприймається суспільством, тобто немає змоги обміняти його на інший товар або купити, тоді його споживча вартість не переходить у вартість, конкретна праця — у абстрактну працю, а приватна праця — у суспільну працю, тобто не набуває форми суспільно корисної праці. У цих випадках продукт праці, вироблений для обміну чи продажу, взагалі не стає товаром, оскільки він нікому не потрібний, а втілена у ньому праця виявляється марною, втраченою і для суспільства, і для виробника. Продовження виробництва таких продуктів загрожує банкрутством їх виробникам.
З'ясування сутності товару, його протилежностей та їх суперечностей є передумовою розуміння того, що праця, якою створювався продукт у натуральних господарствах, не мала двоїстого Характеру, тобто не роздвоювалася на конкретну і абстрактну, приватну і суспільну. Однак у натуральних господарствах, як і в то-
верному, вона мала корисні форми, адже у кожному випадку здійснювалися витрати розумових і фізичних сил, тобто простої робочої сили людей. Проте у натуральному господарстві корисна форма праці та витрати робочої сили були нероздвоєною єдністю — працею в її натуральному, природному вигляді. Пояснюється це тим, що в натуральних господарствах продукти не обмінювалися і тому не було необхідності порівнювати якісно різні продукти праці та відшуковувати в них те спільне, однорідне, що робить їх порівняльними. Тому в натуральному господарстві праця не роздвоюється на конкретну і абстрактну, на приватну і суспільну, а є безпосередньо суспільною у своїй натуральній, корисній формі.
Отже, початок двоїстому характеру праці поклав перехід суспільства до виробництва продуктів з метою їх обміну, тобто перехід до товарної форми виробництва. Тому двоїстий характер праці є історичним явищем: він виникає й існує лише в умовах товарної форми виробництва, отже, і створена абстрактною працею вартість також є історичною категорією. Усвідомлення історичного характеру вартості — основа розуміння історичного характеру грошей як найрозвинутішої форми вартості, товарного виробництва і його капіталістичної форми.
» следующая страница »
1 ... 78 79 80 81 82 8384 85 86 87 88 ... 452