Політична економія

За капіталізму, коли товарна форма стає загальною формою виробництва, а речовою формою багатства суспільства — сукуп­ність товарів, окремий товар є його елементарною клітинкою, яка втілює в собі всі суперечності капіталізму.

Товар і його властивості. Основною категорією товарної фор­ми виробництва є товар.

З'ясування його властивостей передбачає аналіз товару не ізо­льовано від інших товарів, а у відношенні до них, тобто аналіз обмі­ну товарів як основного, найпростішого, звичайного економічного явища, притаманного суспільству з товарною формою виробництва.

Товар — продукт праці, який виробляють для обміну чи продажу.

Основними властивостями товару є споживча вартість, мінова вартість, праця, що знаходить своє відображення у трудовій теорії вартості, і вартість.

Споживча вартість товару. Оскільки товар виробляється для обміну чи продажу, він повинен мати властивість задовольня­ти певну людську потребу, тобто мати певну споживчу вартість.

Споживча вартість — здатність товару задовольняти певну потребу людей.

Споживчою вартістю, наприклад, хліба є його здатність задо­вольняти потребу людей у їжі (вгамовувати голод), споживчою вартістю питної води є її здатність втамовувати спрагу тощо.

Зі зміною соціально-економічних формацій споживча вар­тість певного продукту залишається тією самою. Так, пшениця, з якої виготовляють хліб, завжди мала і має здатність задоволь­няти потребу в їжі. Проте за натуральної форми виробництва в господарствах первісних общин, рабовласницьких латифундій і феодальних маєтків пшениця не була товаром, оскільки продук­ти праці стають товарами лише тоді, коли їх виробляють для ін­ших людей і вони потрапляють до них через обмін. Тому продук­ти праці рабів і кріпаків, що вироблялися для рабовласників, феодалів і присвоювалися ними безоплатно, не набували форми товарів.

Попри те що споживча вартість товарів однакова на різних щаблях розвитку суспільства, вона також є категорією історич­ною. Це обумовлене тим, що в процесі накопичення виробничого досвіду, розвитку науки люди пізнають нові властивості речей, які задовольняють їх потреби. Наприклад, раніше мідь застосову­вали для виготовлення посуду, інших предметів ужитку, але з від­криттям електрики з'ясувалося, що мідь має властивість бути провідником електричного струму, тому її почали широко вико­ристовувати в електротехніці. Проте самі фізичні, хімічні, біоло­гічні та інші властивості речей, як і їх пізнання, не є предметом політичної економії, цим займаються відповідні природничі нау­ки, товарознавство.

Споживча вартість товарів є історичною категорією ще й тому, що тільки на певному історичному етапі розвитку суспільства, а саме з переходом до товарної форми виробництва, вона стає речо­вим носієм мінової вартості як суспільної властивості товару. Ця властивість споживчої вартості є предметом вивчення політичної економії.

Мінова вартість товару. Продукт праці, що виробляється для інших людей і надходить до них шляхом обміну, набуває особ­ливої властивості — мінової вартості. Тому товари мають дві влас­тивості: споживчу вартість і мінову вартість.

Мінова вартість — здатність товару обмінюватися на інші товари, тобто

відношення товару до товару в процесі їх обміну.

Мінова вартість виявляється як кількісна пропорція, у якій товари обмінюють один на одний. У період першого великого су­спільного поділу праці можливості обміну товарів були обмеже­ні: наприклад, один мішок зерна можна було обміняти на одну вівцю. З розвитком суспільного поділу праці, товарного вироб­ництва кожен товар набував усе нових мінових вартостей. Так, за Другого великого суспільного поділу праці один мішок зерна вже Можна було обміняти не лише на одну вівцю, а й на інші товари, наприклад на одну пару взуття, на два метри тканини тощо. От­же, за розвинутого суспільного поділу праці кожний товар має багато мінових вартостей, тобто кількісних пропорцій обміну на інші товари.

 

« Содержание


 ...  80  ... 


по автору: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я

по названию: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я