За капіталізму, коли товарна форма стає загальною формою виробництва, а речовою формою багатства суспільства — сукупність товарів, окремий товар є його елементарною клітинкою, яка втілює в собі всі суперечності капіталізму.
Товар і його властивості. Основною категорією товарної форми виробництва є товар.
З'ясування його властивостей передбачає аналіз товару не ізольовано від інших товарів, а у відношенні до них, тобто аналіз обміну товарів як основного, найпростішого, звичайного економічного явища, притаманного суспільству з товарною формою виробництва.
Товар — продукт праці, який виробляють для обміну чи продажу.
Основними властивостями товару є споживча вартість, мінова вартість, праця, що знаходить своє відображення у трудовій теорії вартості, і вартість.
Споживча вартість товару. Оскільки товар виробляється для обміну чи продажу, він повинен мати властивість задовольняти певну людську потребу, тобто мати певну споживчу вартість.
Споживча вартість — здатність товару задовольняти певну потребу людей.
Споживчою вартістю, наприклад, хліба є його здатність задовольняти потребу людей у їжі (вгамовувати голод), споживчою вартістю питної води є її здатність втамовувати спрагу тощо.
Зі зміною соціально-економічних формацій споживча вартість певного продукту залишається тією самою. Так, пшениця, з якої виготовляють хліб, завжди мала і має здатність задовольняти потребу в їжі. Проте за натуральної форми виробництва в господарствах первісних общин, рабовласницьких латифундій і феодальних маєтків пшениця не була товаром, оскільки продукти праці стають товарами лише тоді, коли їх виробляють для інших людей і вони потрапляють до них через обмін. Тому продукти праці рабів і кріпаків, що вироблялися для рабовласників, феодалів і присвоювалися ними безоплатно, не набували форми товарів.
Попри те що споживча вартість товарів однакова на різних щаблях розвитку суспільства, вона також є категорією історичною. Це обумовлене тим, що в процесі накопичення виробничого досвіду, розвитку науки люди пізнають нові властивості речей, які задовольняють їх потреби. Наприклад, раніше мідь застосовували для виготовлення посуду, інших предметів ужитку, але з відкриттям електрики з'ясувалося, що мідь має властивість бути провідником електричного струму, тому її почали широко використовувати в електротехніці. Проте самі фізичні, хімічні, біологічні та інші властивості речей, як і їх пізнання, не є предметом політичної економії, цим займаються відповідні природничі науки, товарознавство.
Споживча вартість товарів є історичною категорією ще й тому, що тільки на певному історичному етапі розвитку суспільства, а саме з переходом до товарної форми виробництва, вона стає речовим носієм мінової вартості як суспільної властивості товару. Ця властивість споживчої вартості є предметом вивчення політичної економії.
Мінова вартість товару. Продукт праці, що виробляється для інших людей і надходить до них шляхом обміну, набуває особливої властивості — мінової вартості. Тому товари мають дві властивості: споживчу вартість і мінову вартість.
Мінова вартість — здатність товару обмінюватися на інші товари, тобто
відношення товару до товару в процесі їх обміну.
Мінова вартість виявляється як кількісна пропорція, у якій товари обмінюють один на одний. У період першого великого суспільного поділу праці можливості обміну товарів були обмежені: наприклад, один мішок зерна можна було обміняти на одну вівцю. З розвитком суспільного поділу праці, товарного виробництва кожен товар набував усе нових мінових вартостей. Так, за Другого великого суспільного поділу праці один мішок зерна вже Можна було обміняти не лише на одну вівцю, а й на інші товари, наприклад на одну пару взуття, на два метри тканини тощо. Отже, за розвинутого суспільного поділу праці кожний товар має багато мінових вартостей, тобто кількісних пропорцій обміну на інші товари.
» следующая страница »
1 ... 75 76 77 78 79 8081 82 83 84 85 ... 452