Безпосередньо вона виявляється у загальному законі піднесення (зростання) потреб і реалізується через дію загального закону підвищення продуктивності суспільної праці (закону економії праці). Реалізацію цієї функції закону власності в її повному обсязі забезпечують інші економічні закони: закон вартості, закон Додаткової вартості, закон зростання органічної будови капіталу, закон попиту, закон пропозиції, закон конкуренції тощо. Це означає, що закон власності реалізує притаманну йому функцію зменшення витрат праці на виробництво благ з метою задоволення індивідуальних і суспільних потреб через усю сукупність економічних законів, які є інструментами реалізації цієї функції. Закон власності й інші економічні закони співвідносяться між собою як сутність найглибшого порядку й сутності менш глибокого порядку. Тому закон власності є найзагальнішим економічним заковом, основним економічним законом будь-якого суспільства. Цю свою якість він реалізує в історично особливих суспільствах через Притаманні їм загальні та специфічні економічні закони.
Функція розвитку людини і суспільства. Другою основною Функцією закону власності є розвиток сутнісних сил виробника, людини загалом і суспільства. Вона закорінена в первинному привласненні, яке за змістом є поєднанням процесів розпредмет- нення-опредметнення, а за сутністю — розвитком людини як виробника та споживача, інших її діяльних сил. Саме первинне привласнення як діяльне пізнання виробником власних сутніс- них сил, сил природи, властивостей засобів виробництва, технологій, організації та управління виробництвом, а також як діяльне втілення виробником пізнаних сил природи, власних сил і властивостей інших складових виробництва у продуктах своєї діяльності рівносильне розвитку певної сукупності здібностей в індивідів. Міра розвитку сутнісних сил людини насамперед залежить від розвитку засобів, технологій та інших складових виробництва, якими вона оволодіває, тобто які привласнює.
Об'єктом розпредметнення-опредметнення як процесу розвитку сутнісних сил виробника є не тільки засоби виробництва, а й відносини між виробниками в процесі їх освоєння та використання. Йдеться про трудові, техніко-технологічні відносини, що опосередковують первинне привласнення, тобто відносини розподілу праці всередині підприємства (одинична форма суспільного поділу праці), її організації, управління тощо як відносини обміну діяльністю в процесі виробництва. Їх наявність обумовлює необхідність діяльного оволодіння (пізнання, використання) ними кожним членом кооперованої праці. Без цього неможливе виробництво благ, а отже, і задоволення потреб. Розвиток знарядь праці і технологій — передумова розвинутіших трудових відносин, тому привласнення (розпредметнення-опредметнення) трудових відносин тотожне розвитку сутнісних сил виробника. Умовою ефективного оволодіння виробниками розвинутішими трудовими відносинами є постійне підвищення кваліфікації як форми розвитку їх сутнісних сил.
Окрім того, функцією розвитку сутнісних сил людини є роз- предметнення-опредметнення відносин вторинного привласнення, через які відбувається перехід результатів виробництва у належність певним суб'єктам. Змістом цих відносин є соціально-економічні відносини — відносини власності на засоби виробництва і товарно-грошові відносини. Людина, яка не є суб'єктом цих відносин, позбавлена змоги перетворити засоби свого життя й діяльності на свою власність. Добровільне або примусове позбавлення людини ролі суб'єкта соціально-економічних відносин суперечить її сутності, оскільки бути людиною — це насамперед бути суб'єктом виробництва, а отже, виробничих відносин.
Як суспільна істота і тому як суб'єкт виробничих відносин, людина не може не бути суб'єктом їх розпредметнення-опредмет- нення — пізнання властивостей цих відносин та використання їх у своїй виробничій і економічній діяльності. Так, буття людини як найманого працівника обумовлює необхідність практичного оволодіння нею особливостями ринку праці, складовими своїх відносин із роботодавцем, тобто підпорядкування свого життя соціальному статусу продавця робочої сили, а своєї діяльності — найманого працівника. Буття людини як роботодавця вимагає від неї опанування не лише відносин з найманими працівниками, а й відносин, що опосередковують створення підприємства,
» следующая страница »
1 ... 56 57 58 59 60 6162 63 64 65 66 ... 452