Зона вільної торгівлі. Передбачає добровільну відмову країни від захисту своїх національних ринків тільки у відносинах зі своїми партнерами по об'єднанню і збереження національних митних тарифів у відносинах з іншими країнами. Основною умовою є використання між країнами-учасницями єдиної номенклатури опису і кодування товарів. В економічних зв'язках із третіми країнами вони мають цілковиту свободу дій.
Митний союз. У його межах реалізується єдина торговельна політика між країнами-учасницями, існує вільний доступ до вироблених товарів на їх територіях, здійснюється вільне пересування товарів з однієї країни в іншу, відсутні митні збори з них. Зовнішньоторговельні зв'язки країн-учасниць із третіми країнами визначаються колективно і виявляються у встановленні єдиних тарифів у торгівлі, пересуванні робочої сили і капіталів.
Спільний ринок. Йому властиві всі ознаки митного союзу, проте він є розвинутішим типом інтеграції. Країни, що інтегруються, домовляються про вільне пересування не тільки товарів і послуг, а й факторів виробництва: капіталів, робочої сили, технологій. Крім цього, створення спільного ринку вимагає гармонізації багатьох промислових стандартів, вищого рівня організації і координації міждержавної економічної політики, що посилює взаємозалежність країн-учасниць.
Економічний і валютний союз. При його досягненні договори про зони вільної торгівлі, митний союз і спільний ринок доповнюються угодою про проведення загальної економічної, валютної, бюджетної, грошово-кредитної політики, введення єдиної валюти; уніфікується соціальна політика і стратегія економічного розвитку. Наслідком економічного і валютного союзу є формування органів наднаціонального регулювання всередині інтеграційного об'єднання. Завдяки цьому формується єдиний економічний простір. З його розвитком у країнах складаються передумови для вищого рівня регіональної інтеграції — політичного союзу.
Політичний союз. Цей етап регіональної інтеграції передбачає перетворення зрілого єдиного ринкового простору на цілісний господарсько-політичний організм. У процесі переходу від економічного і валютного союзу до політичного взаємні зовнішньоекономічні зв'язки країн трансформуються у внутрідержавні економічні відносини, тобто втрачають якість міжнародних економічних відносин, що означає створення нової величезної наддержави. Прообразом політичного союзу вважають Швейцарську конфедерацію кантонів.
Загальна особливість цих етапів полягає у тому, що між країнами, які вступили у той чи інший етап інтеграції, ліквідуються певні (залежно від рівня їх розвитку) економічні бар'єри. Внаслідок цього у межах інтеграційного об'єднання формується відносно замкнутий ринковий простір. Під дією ринкових регуляторів (цін, відсотків тощо) у ньому виникає ефективніша територіальна і галузева структура виробництва. Це забезпечує країнам-учасни- цям суттєву перевагу, оскільки зростає продуктивність праці, зникає необхідність у витратах на митний контроль за зовнішньоекономічними операціями.
Отже, у процесі інтеграції окремі групи країн створюють одна одній більш сприятливі умови у внутрірегіональній торгівлі, наданні послуг, переміщенні факторів виробництва і загалом стимулюють розвиток міжнародних економічних відносин у рамках інтеграційних об'єднань.
Інтеграційні об'єднання Західної Європи. На західноєвропейських теренах міжнародна економічна інтеграція реалізується як трьохрівнева модель, що охоплює:
— мікрорівень (рівень корпорацій): окремі фірми вступають у прямі господарські зв'язки, розгортають інтеграційні процеси;
— міждержавний рівень: цілеспрямована діяльність держави щодо сприяння процесам переплітання праці і капіталу в межах групи країн;
» следующая страница »
1 ... 391 392 393 394 395 396397 398 399 400 401 ... 452