— наднаціональний рівень: країни-учасниці добровільно передають союзу (наприклад, у ЄС) певні політико-економічні функції, відмовляючись від суверенітету в цих галузях.
Учасники інтеграційного процесу здійснюють глибший поділ праці, інтенсивніше обмінюються товарами, послугами, капіталами і робочою силою. Основними чинниками західноєвропейської інтеграції є: приблизна однаковість рівнів економічного розвитку і ринкової зрілості; географічна близькість і тісні, історично сформовані економічні зв'язки країн, що інтегруються; спільність економічних та інших проблем у певних галузях (фінансів, регулювання економіки, політичного співробітництва тощо); демонстраційний ефект економічних зрушень.
У різних регіонах світу утворилося кілька десятків інтеграційних об'єднань. Вони суттєво відрізняються характером відносин,
організаційними формами, результатами господарської діяльності. Одне з них — ЄС, основи якого в 1957 р. сформували 6 західноєвропейських країн (Бельгія, Італія, Люксембург, Нідерланди, ФРН, Франція). З часом він розширювався завдяки залученню нових держав, і в 1995 р. їх стало 15 (Англія, Ірландія, Франція, Німеччина, Італія, Іспанія, Португалія, Бельгія, Голландія, Люксембург, Греція, Данія, Австрія, Швеція, Фінляндія). У травні 2004 р. до ЄС вступило ще 10 країн (Угорщина, Польща, Чехія, Словенія, Естонія, Латвія, Литва, Словаччина, Мальта та Кіпр) і їх загальна кількість збільшилась до 25-ти. У майбутньому кількість країн-учасниць ЄС може сягати 27.
Подолавши всі основні етапи інтеграційного процесу, ЄС зарекомендував себе сильним і динамічним економічним об'єднанням. На його території проживає в 1,5 раза більше населення, ніж у США, крім того, він володіє майже таким самим економічним потенціалом. Одночасно зі збільшенням кількісного складу в ЄС відбувається поглиблення інтеграційних процесів.
У межах цього економічного об'єднання забезпечено вільне пересування товарів і всіх факторів виробництва, вироблено єдину зовнішньоторговельну політику на основі загального митного тарифу, єдину політику в сільському господарстві, енергетиці, транспорті тощо. З 1 січня 2002 р. у більшості країн ЄС запроваджено єдину валюту (евро) у готівкових і безготівкових розрахунках. Цьому передувало заснування Єдиного центрального банку (ЄЦБ) країн ЄС. Для управління об'єднанням утворено наділені наднаціональними повноваженнями і незалежні від національних урядів міждержавні представницькі, виконавчі та судові органи.
Інтеграційні об'єднання світу. Найпомітніші у світі інтеграційні об'єднання розподілені між трьома групами країн залежно від рівня їх розвитку:
1. У розвинутих країнах: Північноамериканська асоціація вільної торгівлі (НАФТА) — Канада, Мексика, США. Її частка у світовій торгівлі становить 18,7 %; Південно-Східне азійське регіональне управління (АСЕАН) — Бруней, Малайзія, Індонезія, Таїланд, Сінгапур, В'єтнам, Камбоджа, Лаос, Філіппіни. Охоплює 6,8 % світової торгівлі.
2. У країнах, що розвиваються: Спільний ринок країн Південного Конусу (МЕРКОСУР) — Аргентина, Бразилія, Парагвай, Уругвай. Його частка у світовій торгівлі становить 1,5 %; Азіатсько-Тихоокеанське економічне співробітництво (АТЕС) — Австралія, Бруней, В'єтнам, Індонезія, Канада, Китай, Кірибаті, Малайзія, Маршалові острови, Мексика, Нова Зеландія, Папуа-Нова Гвінея, Перу, Республіка Корея, Росія, Сінгапур, США, Таїланд, Тайвань, Філіппіни, Чилі, Японія. На його долю припадає 60 % світового ВВП, 40 % світової торгівлі.
3. У країнах з перехідною економікою: Співдружність Незалежних Держав (СНД) — Азербайджан, Білорусь, Вірменія, Грузія, Казахстан, Киргизстан, Молдова, Росія, Таджикистан, Турк- меністан, Узбекистан, Україна.
» следующая страница »
1 ... 392 393 394 395 396 397398 399 400 401 402 ... 452