— лібералізація цін для встановлення раціонального їх співвідношення, що врівноважує попит і пропозицію та сприяє перерозподілу ресурсів у найефективніші галузі економіки;
— обмеження зростання зарплати і доходів або навіть їх заморожування для запобігання розкручування інфляційної спіралі «зарплата — ціни» і скорочення витрат виробництва;
— різке скорочення бюджетних витрат, централізованих інвестицій, дотацій і субсидій;
— обмеження сукупного попиту через зменшення дефіцитного фінансування і підвищення податків;
— ускладнення умов надання кредитів, жорсткий контроль за обсягом грошової маси в обігу;
— забезпечення відкритості національної економіки стосовно світового ринку через усунення адміністративних обмежень зовнішньої торгівлі, встановлення плаваючого обмінного курсу вітчизняної валюти з метою запровадження її конвертованості і подальшої стабілізації.
Невиконання хоча б одного із зазначених заходів спричинює деформацію економічної поведінки. Яскравим прикладом економічних реформ за сценарієм «шокової терапії» була програма радикальних економічних перетворень «план Бальцеровича», започаткована у Польщі з січня 1990 року. Прихильники «шокової терапії», як правило, усвідомлюють можливі втрати від її реалізації, проте вважають їх меншим злом порівняно з утратами від неефективних рішень і ризиків, що супроводжують половинчасті і непослідовні реформаторські зусилля.
Стратегія «градуалізму». На відміну від «шокової терапії» вона пропонує поступовий, поетапний перехід до ринку, що має запобігти високим соціальним витратам і непередбачуваним наслідкам. Стратегія «градуалізму» трансформаційних процесів реалізовується на перших порах експериментально з наступним поширенням успішного досвіду (лібералізація може початися в окремих галузях, які перебувають у кризовому стані, вільне ціноутворення — насамперед у приватному секторі економіки тощо). Ринкові перетворення поступово мають утверджуватися в інших сферах економіки відповідно до появи необхідних елементів інституційної інфраструктури.
Прихильники «градуалізму» виступають проти разової одно- моментної лібералізації цін і швидкої приватизації. На їх думку, у перебігу реформ важливо не допустити руйнації виробничого потенціалу і зберегти зайнятість на задовільному рівні. Тому провідну роль вони відводять стабілізації виробництва і тільки при сталому випуску продукції вважають за можливе забезпечити безперервне надходження ресурсів, необхідних для підтримання певного рівня споживання та інвестицій і соціальної адаптації населення до умов ринкової трансформації економіки. Така стратегія ґрунтується на сподіваннях підвищення ефективності та зростання доходів унаслідок часткових реформ, покликаних сприяти наступним, складнішим економічним перетворенням.
Стратегія «градуалізму» ставить особливі вимоги і до уряду. Передусім прихильники поступових заходів мають бути здатними не звернути з курсу реформ при появі перших ускладнень і зуміти подолати побічні негативні ефекти вибіркової лібералізації економіки. Оскільки ринок і планове господарювання деякий час співіснуватимуть, у приватних осіб і компаній може з'явитися могутній стимул до одержання економічної ренти за рахунок переміщення товарів і фінансових ресурсів із дешевого і контрольованого державою сектору економіки у лібералізовані сектори, де вищі ціни і прибутковість. Усе це створює передумови для корупції й тінізації економіки.
» следующая страница »
1 ... 373 374 375 376 377 378379 380 381 382 383 ... 452