Політична економія

Нехтування подібним досвідом, захоплення на початку еконо­мічних перетворень неоліберальними теоріями з їх ідеалізацією самодостатності вільної гри ринкових сил, коли держава розгля­дається лише як перешкода на шляху природного розвитку рин­кового успіху, поглибили і подовжили трансформаційний спад в економіці України. Це спричинило глибоку суперечність між но­вими (значною мірою ринковими) відносинами і діючою системою управління, стало найвідчутнішим гальмом соціально-економіч­ного прогресу.

Розв'язання цієї суперечності вимагає здійснення глибоко структурованої, адекватної новим реаліям економічного і полі­тичного життя адміністративної реформи. Основою наукового її обґрунтування є загальноприйняті у світовій практиці уявлення щодо інверсії функцій ринку і державного управління в контексті глобальних тенденцій постіндустріального розвитку людської ци­вілізації. Це зумовлює необхідність чітко визначити масштаби, сфери, механізми та інструменти державного втручання в еконо­міку перехідного типу. В Україні, однак, держава донедавна не­рідко втручалась у ті сфери, де її присутність була непотрібна, і не вживала заходів там, де вони були конче необхідні. Водночас по­силення дієздатності держави, її регулюючої функції породжує бюрократизацію економічних відносин, зростання влади чинов­ництва. Тому необхідне оптимальне поєднання державних регу­ляторів з елементами ринкового саморегулювання економіки.

В історії економічної науки виокремлюють чотири типи дер­жавного інтервенціонізму:

1)                класична версія відводить державі роль «нічного сторожа», згідно з якою завдання держави полягає в компенсації соціальних утрат від дії ринкового механізму;

2)                 марксистська концепція заперечує ринкові механізми, аб- солютизуючи центральнокероване управління господарськими процесами;

3)                   кейнсіанська модель макроекономічного регулювання пов'язана з державним втручанням у дію ринкового механізму шляхом доповнення його властивими державі формами і метода­ми координації господарського життя суспільства;

4)                   ордоліберально-неокласична інтерпретація економічної поведінки держави задає зовнішні параметри дії ринкового меха­нізму в напрямі досягнення очікуваних цілей.

У розвинутих країнах Заходу домінують кейнсіанська та ордо- ліберально-неокласична моделі державного впливу на перебіг еко­номічних процесів, які означають підтримання нормального функ­ціонування й регулювання ринкового механізму з метою підви­щення його ефективності й забезпечення сталого економічного зростання. У перехідній економіці на передній план виходить конституююча функція держави у створенні засад ринкового гос­подарства, насамперед його конкурентного устрою, у формуванні приватного сектору, потужного середнього класу власників як пе­редумови економічного зростання і забезпечення на цій основі за­гального добробуту. Не менш важливо запровадити реорганізацію та раціоналізацію на ринкових засадах державного сектору еконо­міки, підвищити ефективність управління корпоративними пра­вами держави.

Пріоритети економічних та інституціональних перетворень

у контексті євроатлантичного вибору

Одним з основних геополітичних завдань України є набуття спочатку асоційованого, а потім повного членства в ЄС. Це зумов­лює якісно нові вимоги насамперед до внутрішньої політики, по­кликаної утвердити в Україні європейську модель соціально-еко­номічних перетворень з її стандартами НТП, рівня і якості життя населення, демократії, гуманітарного розвитку, громадянського суспільства.

 

« Содержание


 ...  382  ... 


по автору: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я

по названию: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я