— необхідність вивчення та особливої уваги до соціальних явищ у ринковій економіці. Ступінь вирішення соціальних питань у трансформаційному суспільстві є свідченням результативності економічного реформування, підтримки перетворень основними верствами населення;
— у трансформаційних процесах визначальна роль належить державі, на яку покладаються важливі функції в усіх сферах суспільного розвитку. Вони реалізуються у формі прямої та непрямої участі. Концепція відмови держави від регулювання ринкової економіки, особливо у перехідний період, невиправдана;
— передумовою успіху реформ є чітке визначення їх стратегії і тактики, дотримання їх на практиці. Світовий досвід, зокрема повоєнної відбудови у ФРН, свідчить про ефективність одночасного здійснення заходів щодо ліквідації зайвої грошової маси і зруйнування центральнокерованого господарства;
— необхідність врахування дії зовнішніх чинників на становлення ринкового господарства.
Ринкові перетворення національної економіки мають спиратися на якомога ширше коло різних верств населення, невичерпний творчий потенціал народу, його кмітливість, мудрість, винахідливість, підприємливість. Не фінансова олігархія, яка намагається здійснювати економічний і політичний диктат у країні, а народна економіка з демократичними і прозорими відносинами, зі спрямуванням на задоволення потреб кожного громадянина є притаманною і традиціям, і ментальності українського народу.
Формування ефективної системи державного
регулювання економічних трансформацій
Складність сучасної соціально-економічної ситуації в Україні зумовлена насамперед різноманітними об'єктивними і суб'єктивними причинами. До об'єктивних чинників належать надзвичайно складні стартові умови ринкових перетворень, які значно погіршилися з розривом хоча й далеких від оптимальності, але усталених, традиційних господарських зв'язків у межах колишнього СРСР. Суб'єктивні чинники мають політичне забарвлення. Вони пов'язані з неузгодженістю дій, нерідко з протистоянням різних гілок державної влади, намаганнями дискредитувати курс ринкових перетворень. Це позначилося на якості законодавчого і бюджетного процесів, спричинило блокування приватизації, дерегу- ляцію господарської діяльності, демонополізацію економіки, здійснення земельної реформи. До суб'єктивних чинників належить недостатня послідовність, помилки і прорахунки у здійсненні реформ, відсутність дієздатної системи державного управління трансформаційними процесами. Нерідко, особливо у першій половині 90-х років, держава з її інститутами була відсторонена від перебігу ринкових перетворень, що ніяк не узгоджувалося з історичним досвідом і світовою практикою трансформації економічних систем.
У XX ст. жодна більш-менш значна економічна трансформація суспільства не відбувалась без активної конституюючої ролі держави у формуванні відповідного господарського устрою із заздалегідь визначеними параметрами і наслідками дії координуючого механізму. Саме посилення регулюючої ролі держави, спрямованої на подолання дисфункцій ринкового механізму, допомагало багатьом західним країнам із середини 30-х років XX ст. успішно долати економічні кризи, забезпечувати розвиток науки й освіти
як чинників економічного зростання, сприяти соціальному вирівнюванню суспільства. Цілеспрямовані державні заходи породили ефект «економічного дива» в країнах Далекого Сходу та Азійсько- Тихоокеанського регіону. У США за всієї значимості економічної свободи для успіхів країни вихід із кризових ситуацій завжди забезпечувало активне втручання держави в економіку.
» следующая страница »
1 ... 376 377 378 379 380 381382 383 384 385 386 ... 452