Неокласична модель державного регулювання економіки. Вона виходить з того, що в сучасних умовах виробники і споживачі, спираючись на економічну інформацію, мають змогу найефективніше планувати свою економічну поведінку, тому відпадає потреба в державному регулюванні економіки.
Неокейнсіанська модель державного регулювання економіки. Ґрунтується на кейнсіанській концепції активної ролі держави в економіці, спираючись на яку неокейнсіанці стверджують, що циклічні коливання в економіці та інфляція спричинені змінами в сукупних витратах і пропозиції грошей, тому важливими інструментами державного регулювання є бюджетно-податкові важелі. Дж.-М. Кейнс вважав, що вільний ринок позбавлений механізму, який міг би забезпечити економічну стабільність. Багато ринків не конкурентні, внаслідок чого виникає нееластичність цін і заробітної плати. Економічна нестабільність породжена нестабільністю приватних витрат і приватних інвестицій.
Неокейнсіанці доводять, що рівень виробництва, зайнятості, доходів і цін формується на основі підвищення попиту, інвестицій, зростання експорту і державних витрат. Для збільшення попиту і зайнятості Кейнс пропонував здійснювати активну короткострокову стабілізаційну політику. Кейнсіанську модель використав президент США Франклін-Делано Рузвельт (1882—1945), запроваджуючи новий курс розвитку економіки. Це відобразилося у прийнятті законів про мінімум заробітної плати, соціальне забезпечення і соціальні виплати в разі безробіття, державне страхування банківських вкладів і позик, підтримку фермерських господарств та ін.
Монетарна модель державного регулювання економіки. У ній стрижневим є положення про визначальну роль грошей у циклічних коливаннях та інфляції. Роль державного регулювання зводиться до управління грошовим обігом як основною ланкою регулювання економіки. Всі інші аспекти економічної діяльності регулює ринок. Тому, як вважають монетаристи, досягти економічної стабільності можна завдяки активній грошовій політиці. У довгостроковому періоді держава неспроможна впливати на обсяг виробництва і зайнятість, які повертаються до природного рівня.
Кожна із цих теорій має своїх прихильників та опонентів серед економістів і політиків. Їх практичне використання у різних країнах забезпечувало різні наслідки, які були обумовлені економічними і політичними чинниками. Однак це не спростовує всього цінного, що акумулює кожна з теорій.
Методи державного регулювання економіки.
Державне економічне програмування і планування
Методи державного регулювання економіки. Державне регулювання економіки спирається на систему певних методів, тобто способів впливу на економіку з метою коригування параметрів її розвитку. Кожен з них передбачає використання відповідних інструментів (важелів).
Усі методи державного регулювання класифікують за двома ознаками:
1. За характером впливу держави на економіку виокремлюють методи прямої і непрямої (опосередкованої) дії.
Методи прямої дії. Передбачають регулювання економічних параметрів (обсягів виробництва, споживання, доходів тощо) через їх кількісне визначення і нормування з боку держави. Ці методи називають також адміністративними, оскільки державні органи, крім цін, ліцензій, квот, санкцій, норм, стандартів, державного замовлення тощо, для впливу на економіку використовують адміністративний ресурс: призначають і звільняють посадових осіб, регламентують їх обов'язки та відповідальність, створюють або ліквідовують органи державного управління, здійснюють регіональну, галузеву структуризацію та ін. Адміністративні методи регулювання економіки ґрунтуються на владі (силі) держави.
Методи непрямої (опосередкованої) дії. Вони здійснюють регулювання поведінки господарюючих суб'єктів через установлення «правил ринкової гри», які надають їх діяльності потрібної для держави спрямованості. Це означає, що держава впливає на економічні процеси опосередковано — через регулювання поведінки суб'єктів ринку. Надаючи, наприклад, пільги окремим видам діяльності, вона опосередковано стимулює зростання обсягів виробництва. Методами непрямого регулювання є податкова (фіскальна), бюджетна, грошово-кредитна, інвестиційна, інноваційна, амортизаційна, структурна, інформаційна економічна політика. Крім того, до методів державного регулювання належать визначені державою юридичні норми і правила поведінки суб'єктів ринку: законодавчі норми заснування підприємств, здійснення підприємницької діяльності, відносин з органами державного управління, норми щодо відповідальності перед державою і суб'єктами ринку (фізичними, юридичними особами), банкрутства і ліквідації підприємств.
» следующая страница »
1 ... 358 359 360 361 362 363364 365 366 367 368 ... 452