Отже, з'ясування пізнавальної, практичної, методологічної, світоглядної, виховної та ідеологічної функцій політичної економії переконує, що працівникові будь-якого фаху життєво необхідно економічно грамотно мислити, а знання цієї науки є складовою гуманітарної культури людини, інтелектуального здоров'я суспільства, прогресу цивілізації. Вивчення політичної економії дає уявлення не лише про сучасні економічні системи та основи господарської діяльності, а й про соціальну типологію розвитку людства. Воно цілеспрямовано впливає на гармонійний розвиток людини, сприяє усвідомленню таких загальнолюдських цінностей, як демократія, правова держава, громадянське суспільство тощо. Усе це безапеляційно підтверджує вислів П.-Е. Самуельсона, що людина, яка не вивчає політичну економію, подібна до «глухого, який намагається оцінити музичний твір».
Метод політичної економії і його складові
Кожна наука, з'ясовуючи свій предмет, послуговується певними методами дослідження. Предмет і метод науки утворюють єдність, у якій певний предмет передбачає певний метод дослідження.
Сутність і особливості формування методу політичної економії. Термін «метод» (грец. ше1оёа8) означає «шлях до чогось», «шлях пізнання». У широкому сенсі метод пізнання означає підхід до з'ясування явищ дійсності, способи та прийоми їх дослідження та описування.
Метод політичної економії — система теоретичних підходів, способів, засобів, прийомів і операцій, за допомогою яких пізнають виробничі відносини, економічні закони та механізми їх дії, тобто пізнають те, що утворює
предмет цієї науки.
Як загальний підхід, так і сукупність окремих прийомів дослідження предмета певної науки не можуть бути довільними, вони повинні узгоджуватися із законами розвитку даного предмета. Тому метод дослідження формується на основі певної методології — науки про систему підходів і способів пізнання закономірностей розвитку світу, окремих його складових і властивостей. Вона охоплює, крім власне методу, світоглядний аспект дослідження предмета і місце конкретної науки в загальній системі знань. Тому методологія політичної економії передбачає загальний підхід до вивчення економічних явищ і процесів, єдине розуміння дійсності, єдину філософську основу.
У методології як науці склалися такі теоретичні підходи до дослідження:
— діалектико-матеріалістичний, що поєднує два принципи підходу до предмета дослідження: діалектичний (вчення про най- загальніші закони розвитку природи, суспільства, мислення) і матеріалістичний (напрям у філософії, який виходить з того, що матерією, матеріальним є все, що існує об'єктивно, незалежно від свідомості людей. У співвідношенні матерії і свідомості матеріальне є первинним, а свідомість — вторинним);
— емпіричний (згідно з ним єдиним критерієм пізнання є чуттєвий досвід);
— суб'єктивний (напрям у філософії, який визначає первинною не матерію, а свідомість);
— раціоналістичний (напрям у теорії пізнання, що на противагу емпіризмові вважає єдиним джерелом і критерієм пізнання розум).
Кожному з цих підходів притаманні певні методи дослідження, які поділяють на загальні, що використовуються всіма науками, і часткові, які застосовують при дослідженні предмета певної науки; емпіричні, сутність яких полягає у збиранні фактів, урахуванні змін, що з ними відбуваються, у їх групуванні, математично-статистичному обробленні, і теоретичні, які є засобом проникнення в глибинну сутність явищ, що досліджуються, розкриття законів їх функціонування і розвитку; якісні і кількісні методи аналізу.
Метод політичної економії є структурно складним феноменом. Головні його елементи — філософські та загальнонаукові принципи; закони матеріалістичної діалектики; категорії філософії; закони і категорії політичної економії; раціональні засоби економічного аналізу. Перші три структурні елементи не механічно накладаються на економічні явища і процеси, які вивчаються, а відображаються через метод політичної економії, її предмет.
» следующая страница »
1 ... 19 20 21 22 23 2425 26 27 28 29 ... 452