Політична економія

З виходом у світ праці англійського економіста А. Маршалла «Принципи економічної науки» (1890) політична економія на Заході почала фігурувати як економікс. Предметом дослідження А. Маршалла були потреби у зв'язку з витратами, попит і пропо­зиція, фактори ціноутворення, які він розглядав не з позиції їх глибинної сутності (вартості як об'єктивного чинника ціни), а з позиції суб'єктивно-психологічної концепції цінності благ як їх граничної корисності. На його думку, економічній науці слід вивчати людство у звичайному діловому житті, досліджувати той бік індивідуальної і суспільної діяльності, який найтісніше пов'язаний зі здобуттям і споживанням матеріальних парамет­рів добробуту.

Англійський економіст Джоан-Вайолет Робінсон (1903—1983) розглядала економіку як науку, що вивчає поведінку людини з точки зору співвідношення її цілей та обмежених засобів, їх аль­тернативного використання. Найпоширеніше тлумачення пред­мета економічної науки західними вченими (американцями По- лем-Ентоні Самуельсоном (нар. 1915), Кемпбеллом Макконнел­лом, Стенлі Брю та іншими) зводиться до поведінки і дій людей Щодо вибору та використання обмежених ресурсів (благ) з метою найповнішого задоволення своїх потреб та потреб суспільства. Та­ке уявлення не спрямовує економічну науку на дослідження об'єктивного, що обумовлює і спонукає економічну поведінку та дії людей. Цим об'єктивним є виробничі відносини і притаманні їм економічні закони. Саме дослідження виробничих відносин, які виявляються в економічних інтересах, та економічних зако­нів як сутнісних, внутрішніх зв'язків виробничих відносин та економічних процесів дає змогу зрозуміти рушійні сили і зміст економічної поведінки та дій людей. Це пояснює, чому в межах економікс предмет економічної науки звужений, усічений, такий, що охоплює лише поверхові форми вияву глибинних, внутрішніх, сутнісних властивостей суспільного виробництва, а основним «по­лем» дослідження економікс є ринкова організація економіки, ринок.

На відміну від економічної теорії в межах економікс центр досліджень політичної економії — виробничі відносини як су­спільні відносини людей у процесі виробництва, суспільна органі­зація виробництва. З такого погляду виробничі відносини є су­спільною формою, в межах і завдяки якій люди привласнюють та присвоюють засоби і продукти виробництва. Тому за своєю суттю виробничі відносини — це відносини між людьми з привласнен- ня-присвоєння благ і як такі утворюють економічний зміст влас­ності, охоплюючи і відносини людей до благ. А це означає, що предмет політичної економії є ширшим за предмет західної еко­номічної теорії (економікс): він охоплює не лише поверхові фор­ми суспільного виробництва, але і його глибинні, внутрішні, сут- нісні властивоеті.

Предмет політичної економії — виробничі відносини і притаманні їм еко­номічні закони у взаємозв'язку з продуктивними силами та надбудовою суспільства.

Таке тлумачення предмета політичної економії спрямовує еко­номічну науку на з'ясування виробничих відносин як певного су­спільного способу виробництва, на виявлення мотивації дій людей та суспільства стосовно використання наявних ресурсів з метою задоволення своїх потреб, на розкриття чинників розвитку певно­го історичного суспільного способу виробництва та його перетво­рення на прогресивніший. У цьому контексті чіткішим бачиться сутність політичної економії як науки.

Політична економія — наука, яка розкриває не техніко-технологічний, а соціально-економічний спосіб виробництва, його економічні закони, ру­шійні сили суспільного розвитку.

Цим обумовлюються функції політичної економії та її роль у суспільному житті.

Функції політичної економії. При з'ясуванні функцій полі­тичної економії необхідно враховувати, що вона належить до двох систем наук: є головною і невід'ємною складовою суспіль­ствознавства, а також складовою системи економічних наук, їх методологічною і теоретичною основою. Як складова системи економічних наук політична економія виконує пізнавальну (гно­сеологічну), практичну і методологічну, а як складова суспільс­твознавства — світоглядну, виховну та ідеологічну функції.

 

« Содержание


 ...  22  ... 


по автору: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я

по названию: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я