Відносини землекористування. У межах цих відносин землю використовують як засіб виробництва. Їх змістом є виробництво сільськогосподарських продуктів. За своєю економічною сутністю це процес привласнення землі, оскільки будь-яке виробництво є привласненням індивідом предметів природи в межах певних тех- ніко-технологічних і економічних виробничих відносин. Адже у процесі виробництва сільськогосподарських продуктів його суб'єкти опановують властивості землі, природні процеси, техніку і технологію сільськогосподарського виробництва, завдяки чому оволодівають ними, тобто привласнюють їх.
Водночас здійснення всіх технологічних процесів з виробництва сільгосппродуктів (обробіток, поліпшення (зволоження, осушення) землі, догляд за рослинами і тваринами, збір урожаю тощо) змушує суб'єктів використання її (незалежно від того, є вони її власниками чи орендарями) вступати в економічні відносини з тим, хто виробляє чи продає засоби сільськогосподарського виробництва з метою їх придбання, а також у відносини продажу продукції з її покупцями (споживачами) з метою отримання доходу.
Отже, відносини землекористування як складова аграрних відносин є сукупністю трудових (техніко-технологічних) і економічних відносин, у яких перебувають між собою всі суб'єкти сільськогосподарського виробництва: власники землі, безпосередні виробники сільгосппродуктів, продавці засобів виробництва та покупці продукції сільського господарства.
Усі ці процеси за різних типів і форм власності відбуваються неоднаково. Тому відносини між учасниками аграрного виробництва в кожному регіоні, країні, суспільстві залежать від відносин власності на землю, техніко-технологічного і соціально-економічного способів виробництва з властивими їм відносинами У сферах виробництва, розподілу, обміну та споживання.
Сутність орендних відносин. Земельна рента
Якщо суб'єктом відносин землекористування є земельний власник, то і вироблений продукт, і дохід від його продажу належить тільки йому. Проте якщо земля використовується на правах оренди, то між земельним власником і орендарем як суб'єктом господарювання на чужій землі виникають орендні відносини.
Існували вони за рабовласницького та феодального ладу, проте найвищого розвитку набули за капіталізму.
Аграрні відносини за рабовласницького ладу. Вони ґрунтувалися на приватній власності на землю та раба, як і на інші речові знаряддя праці. У цих умовах співвідношення необхідного й додаткового робочого часу, необхідної (на себе) й додаткової (на власника землі) праці, необхідного і додаткового продукту практично не мало значення, бо рабовласник присвоював увесь продукт праці раба, з якого виділяв йому мінімальну частку, необхідну для відтворення здатності раба до праці.
Колони — напіввільні раби та вільні дрібні землевласники — також були учасниками рабовласницьких аграрних відносин, а отже, і творцями ренти. Тому з розпадом рабства й зародилася відробіткова, а потім продуктова (оброк) земельна рента, форми яких стали панівними при феодалізмі.
Аграрні відносини за феодалізму. Ці відносини базувалися на приватній (феодальній) власності на землю та експлуатації особисто і поземельно залежних від панівного класу (феодалів) безпосередніх виробників, які були закріплені за конкретними наділами землі. У такий спосіб поєднувалося велике феодальне землеволодіння і дрібне селянське (надільне) землекористування. Не маючи у власності землі, селянин господарював належними йому (власними) засобами виробництва.
Особиста залежність селян від феодалів була неекономічним примусом до додаткової їх праці на власника землі, наслідком якої був додатковий продукт. Поземельна залежність, яка виникала у процесі формування феодально залежного селянства, призводила до того, що селянин, не маючи права власності на землю, міг її отримати в користування у нового власника, тільки сплативши йому певну ренту. Форми реалізації власності поміщика, феодала — відробіткова, продуктова (оброк) та грошова ренти — і є основною характеристикою трьох ступенів розвитку феодалізму. Та все ж, попри певну їх відмінність, сутністю феоДальної ренти була експлуатація феодалами кріпаків, яка проявлялася у присвоєнні ними всієї додаткової праці кріпаків (продукту). Феодал залишав кріпакові лише необхідну для підтримання його життя частину продукту. Тому феодальна рента за Матеріально-речовим змістом є додатковою працею, економічним результатом якої був весь додатковий продукт. За соціально- економічним змістом вона відображає відносини між феодалами
» следующая страница »
1 ... 221 222 223 224 225 226227 228 229 230 231 ... 452