Укрупнення банківського капіталу було зумовлене концентрацією та централізацією в промисловості, яка потребувала значних капіталів (кредитів). Збільшення банківських кредитів у промисловість формує зацікавленість банків її справами, оскільки у разі банкрутства позичальника банк понесе значні збитки.
Більшими стали і строки банківського кредиту, що зумовлене зміною структури промислового капіталу. Йдеться про зростання питомої ваги основного капіталу в загальній структурі Промислового, що зумовило появу довгострокового кредиту, оскільки вкладення в основний капітал здійснюють на тривалі строки. Це тісно пов'язує банківський і промисловий капітали. Будучи зацікавленими у благополучному фінансовому стані промислових підприємств, у які вкладено капітали, намагаючись впливати на хід їх справ, банки почали вимагати від своїх Клієнтів зберігати вільні грошові капітали лише у них і вико-
ристовувати лише їх кредити, що зумовлює зростання кредитних операцій і примноження прибутків банків. Нерідко вони мають своїх представників в органах управління підприємств- позичальників.
Наступним етапом злиття банківського і промислового капіталів є процес прямого (а не через кредит) проникнення банківського капіталу в промисловість. При цьому використовують такі механізми:
— придбання банками акцій промислових компаній. Проникаючи у промисловість, банки отримують частину прибутку і надприбутку через дивіденди від акцій промислових підприємств. Купуючи їх, банки встановлюють контроль над акціями, оскільки володіють їх контрольним пакетом. Вони часто купують акції промислових підприємств для спекулятивних операцій на біржі та отримання біржового прибутку;
— випуск і розміщення банками акцій промислових підприємств. Підприємства вдаються до випуску нових акцій і облігацій, коли їм потрібні додаткові капітали. Як правило, вони не можуть чекати, поки знайдеться покупець цінних паперів, а тому доручають функцію розміщення паперів банкам, оскільки вони мають розгалужений апарат і широке коло клієнтів, серед яких можна розміщувати й збувати ці папери.
Операції банків з випуску цінних паперів мають на меті отримання емісійного прибутку — різниці між курсом продажу акцій і облігацій та курсом їх купівлі. Він сягає значних розмірів — інколи 8—10 % від суми нової емісії цінних паперів;
— участь у заснуванні нових підприємств. Банки зацікавлені у цій діяльності, оскільки вона дає їм змогу привласнювати значний засновницький прибуток.
Завдяки придбанню акцій, емісійній і засновницькій діяльності банки стають прямими учасниками промисловості та її співвласниками. Нерідко великі промислові компанії купують акції банків і стають їх співвласниками, крім того, засновують нові банки і фінансові компанії. Це дає їм змогу отримувати великі кредити і випускати цінні папери на найвигідніших умовах. Так утворюється і функціонує нова форма капіталу — фінансовий капітал.
На сучасному етапі у структурі фінансового капіталу суттєво зменшується частка банківського, який витісняється спеціалізованими кредитно-фінансовими установами.
Спеціалізовані кредитно-фінансові інститути. Вони є структурною складовою кредитної системи.
Спеціалізовані кредитно-фінансові інститути — установи кредитної сиі
теми небанківського типу, які акумулюють грошові доходи, капітали та заощадження населення, підприємств, держави, спеціалізуючись на виконанні кількох операцій або обслуговуючи обмежене коло клієнтури.
За розвинутої ринкової економіки вони відіграють значну роль у мобілізації та нагромадженні грошового капіталу. До них
» следующая страница »
1 ... 198 199 200 201 202 203204 205 206 207 208 ... 452