До основних функцій ЦБ належать функція монопольної емісії готівки й організації грошового обігу, функція «банку банків» та функція банку уряду, функція реалізації грошово-кредитної політики.
Функція монопольної емісії готівки й організації грошового обігу. Це означає, що право випуску банкнот (загальнонаціональних кредитних грошей) законодавчо закріплене тільки за ЦБ. Емісією розмінних монет (карбуванням) як складової готівки у більшості країн світу займається Міністерство фінансів на замовлення ЦБ. Монопольна емісія покладає на ЦБ певні зобов'язання щодо організації грошового обігу в країні. Йдеться про опрацювання й запровадження єдиних правил ведення касових операцій, інкасаторських послуг для комерційних банків, заміну зношених банкнот і монет тощо. У розвинутих країнах значення цієї функції знижується, оскільки скорочується частка готівки у грошовій масі, нині вона становить 5—10 %. В Україні її частка становила на кінець 2002 р. — 42 %.
Функція «банку банків». Вона передбачає діяльність ЦБ як міжбанківського розрахункового центру та кредитора останньої інстанції. ЦБ не має справи безпосередньо з підприємцями і населенням. Його клієнтами є комерційні банки, що виступають посередниками між своїми клієнтами і ЦБ. Він зберігає вільну грошову готівку комерційних банків (касові резерви) як гарантійний фонд для погашення депозитів. Тобто комерційні банки зобов'язані зберігати частку своїх резервів у ЦБ — так звані обов'язкові банківські резерви. ЦБ встановлює норму обов'язкових резервів, яка розраховується як відношення суми обов'язкових резервів до зобов'язань банку за депозитами і виражається у відсотках. Беручи на зберігання касові резерви комерційних банків, ЦБ надає їм кредитну підтримку, тобто виступає їхнім кредитором. Як правило, кредити ЦБ дорожчі, ніж ринкова відсоткова ставка, тому банки звертаються по підтримку до ЦБ лише за відсутності іншої Можливості отримати кредит.
Функція банку уряду. Реалізація цієї функції передбачає діяльність ЦБ як фіскального (лат. Й8са1і8 — казенний) агента уряду. ЦБ забезпечує касове виконання державного бюджету та здійснює операції, пов'язані з обслуговуванням державного боргу. ЦБ як банк уряду є його кредитором, здійснює коротко- і довгострокове кредитування держави у формі прямих позик чи купівлі та розміщення на ринку державних цінних паперів. Ця функція виявляється також у наданні консультаційних послуг урядові з питань макроекономічного регулювання. ЦБ зберігає офіційні золотовалютні резерви країни, які є гарантійно-страховим фондом у міжнародних розрахунках, а також використовуються для підтримання курсу національної грошової одиниці щодо інших валют.
Функція реалізації грошово-кредитної політики. Її здійснення забезпечує регулювання макроекономічних процесів з метою ефективного впливу на господарську активність, темпи економічного зростання, стримування інфляційних процесів, забезпечення зайнятості. Основним об'єктом грошово-кредитного регулювання є грошова маса. Від її розміру залежить динаміка основних показників розвитку економіки. Як правило, ЦБ застосовує два типи грошово-кредитної політики: політику «дорогих грошей» (рес- трикційна — лат. ге8Ігіс1іо — обмеження) і політику «дешевих грошей» (експансіоністська — лат. ехрашіо — поширення).
Рестрикційна політика. Вона спрямована на обмеження обсягу кредитних операцій, підвищення рівня відсоткових ставок, стримування темпів зростання грошової маси в обігу. Її застосовують у фазі різкого піднесення, а також як метод боротьби з інфляцією задля стабілізації грошової системи.
Експансіоністська політика. Спрямована на розширення обсягів кредитних операцій, зниження рівня відсоткових ставок, загальне зростання грошової маси. Вона має на меті подолання спаду виробництва, пожвавлення ділової активності, стимулювання інвестиційних процесів і збільшення платоспроможного попиту населення на товари і послуги.
» следующая страница »
1 ... 195 196 197 198 199 200201 202 203 204 205 ... 452