Для розуміння сутності чистих витрат обігу важливим є розуміння й того, що витрати на оплату праці (заробітну плату) найманих працівників, зайнятих реалізацією товарів, визначаються вартістю їх робочої сили, яка відповідає необхідному робочому часу в межах усього робочого дня. Але наймані працівники торгівлі, як і наймані працівники промислового капіталу, упродовж робочого дня витрачають не лише необхідний, а й додатковий робочий час. Ця частина робочого дня найманих працівників, які обслуговують реалізацію товарів, не оплачується. Безоплатне привласнення власниками торгового капіталу праці найманих працівників, зайнятих реалізацією товарів та втіленої в них вартості і додаткової вартості, утворює економічний зміст їх експлуатації.
Додаткові витрати обігу. За своєю сутністю вони є продуктивними витратами, тобто витратами виробництва у сфері обігу. Ними є витрати, пов'язані з доробкою, фасуванням, упаковкою, зберіганням та доставкою товарів до місць реалізації. Ці операції є продовженням процесу виробництва у сфері обігу. Праця робітників, які виконують ці операції, не створює нових товарів, але Доводить їх споживчу вартість до потреб конкретних споживачів і тому є продуктивною, працею, що створює додаткову вартість. Додаткові витрати обігу відшкодовуються шляхом включення їх у вартість товарів, тому вони повертаються з прибутком торговельним підприємцям після реалізації товарів.
Норма торгового прибутку. Мірою ефективності функціонування торгового капіталу є норма торгового прибутку. Вона у середньому дорівнює нормі промислового прибутку. Пояснюється це тим, що торговий капітал бере участь у вирівнюванні норми прибутку. Тому за певної величини промислового і торгового капіталів середня норма прибутку дорівнюватиме відношенню додаткової вартості, створеної у промисловості й торгівлі, до суми промислового і торгового капіталу. Особливість норми торгового прибутку в тому, що вона не залежить від швидкості обороту торгового капіталу. Цим вона відрізняється від норми прибутку промислового капіталу. Спричинене це тим, що капітал обігу не створює додаткової вартості, а лише реалізує її, тому збільшення кількості його оборотів не призводить (що притаманне промисловому капіталу) до безпосереднього зростання річної маси додаткової вартості. Водночас, прискорюючи оборот промислового капіталу, капітал обігу сприяє збільшенню додаткової вартості і, отже, підвищенню середньої норми прибутку.
Рівень торгового прибутку залежить також від рівня індивідуальних витрат обігу, тобто витрат капіталу окремого торгового підприємця. Чим нижчий рівень індивідуальних витрат порівняно із суспільними, тим більша частка додаткової вартості залишається торговим підприємцям у формі торгового прибутку. Вони намагаються знижувати чисті витрати обігу або роблять надбавку до ціни продажу товарів в умовах монополізації, щоб збільшити свою частку доходу. А монополії, встановлюючи на свої товари монопольно високі (вищі за вартість) ціни, перекладають на споживачів відшкодування чистих витрат обігу, збільшуючи торговий прибуток і його норму.
Форми торгівлі в сучасних умовах
Торгівля є формою організації обігу товарів. Вона зумовлена виникненням і розвитком товарного виробництва на основі суспільного поділу праці. За змістом торгівля постає як відносини між продавцями і покупцями товарів на основі вартісного, тобто еквівалентного, обміну; за сутністю — як відносини взаємного відчуження-присвоєння товарів і грошей.
Двоїстий характер товару як єдності споживчої вартості і вартості зумовлює двоїстість основної функції торгівлі, якою реалізуються:
— заміна споживчої вартості іншою та відшкодування при цьому суспільно необхідних витрат праці на виробництво товарів, тобто їх вартості;
» следующая страница »
1 ... 170 171 172 173 174 175176 177 178 179 180 ... 452