Політична економія

Торговий прибуток — особлива форма додаткової вартості, що створюєть­ся найманими працівниками у сфері виробництва і присвоюється торгови­ми підприємцями за участь у реалізації товарів, вироблених промисловим капіталом.

Тобто в умовах самостійного існування торгового капіталу до­даткова вартість, створювана у сфері виробництва, розподіляєть­ся між промисловими і торговими підприємцями. Припустимо, що функціонуючий промисловий капітал становить 900 гр. од. При його органічній будові 4 : 1 співвідношення між постійним (С)

і змінним (V) капіталами становитиме 720С + 180У. За стовідсот­кової норми додаткової вартості (т¹ = 100 %) величина додаткової вартості (т) дорівнюватиме 180 гр. од. За умови, що постійний ка­пітал протягом року повністю переносить свою вартість на ново- створені продукти, вартість (ціна виробництва) виготовлених то­варів дорівнюватиме 1080 гр. од. (720С + 180У+180т). Тоді нор­ма прибутку промислового капіталу становитиме:

Але для реалізації вироблених товарів необхідний додатковий капітал. Якщо торговельні підприємці авансують на реалізацію товарів 100 од. капіталу, тоді весь авансований капітал станови­тиме 1000 од. (900 + 100), а середня норма прибутку буде:

де К — капітал промисловий; К — капітал торговий.

^              пром                                             -т                                        у торг                                                       -т

Така норма прибутку стає основою формування величини се­реднього прибутку, тобто мірою самозростання (дохідності) як промислового, так і торгового капіталів, оскільки величина при­бутку промисловців у 162 од. (900 ■ 18/100) і прибутку торговців у 18 од. (100 ■ 18/100) є рівновеликою капіталу в 900 та 100 од.

Механізмом розподілу додаткової вартості між промисловими і торговими підприємцями у формі промислового і торгового при­бутку є система цін. За вільної конкуренції промислові підприєм­ці продають торговцям товари за неповною ціною виробництва, яка складається із витрат виробництва і середнього прибутку на промисловий капітал: 720С + 180У +162р = 1062, а отже, є ниж­чою вартості. Торговці реалізують товари за повною ціною вироб­ництва, яка містить і торговий прибуток: 720С + 180У + 162р + + 18Н = 1080 або (900К + 162р + 18.Н). Цей процес виявляється че­рез дію оптових і роздрібних цін.

Може здатися, що функціонування торгового капіталу саме як відокремленого від промислового є чинником зниження середньої норми прибутку (в розглянутому прикладі з 20 % до 18 %). Проте це не так: якби капітал, що обслуговує реалізацію товарів, функ­ціонував у складі промислового капіталу, не було б торгового ка­піталу, середня норма прибутку також становила б 18 %, оскіль­ки промисловий підприємець був би змушений збільшити на 100 од. витрати свого капіталу на реалізацію вироблених товарів, що і призвело б до зниження середньої норми прибутку з 20 % до 18 % . Отже, зниження середньої норми прибутку відбувається не тому, що торговий капітал функціонує відокремлено від промислового, а тому що він не створює додаткової вартості, хоча бере участь у її розподілі.

Витрати обігу та їх відшкодування. Норма торгового прибутку

Витрати обігу та їх відшкодування. Процес обігу охоплює не лише авансування капіталу обігу, що використовується на купів­лю товарів, а й відповідні витрати на їх реалізацію, які називають витратами обігу. Їх поділяють на чисті і додаткові.

Чисті витрати обігу. До них належать витрати, пов'язані без­посередньо зі зміною форми вартості, тобто з перетворенням то­варної форми капіталу на грошову і грошової на товарну. Йдеться про витрати, пов'язані з операціями купівлі-продажу товарів, розрахунками, вивченням динаміки попиту, цін, організацією реклами, утриманням торгових контор, веденням кореспонденції, заробітною платою продавців, касирів, бухгалтерів тощо. З точки зору процесу виробництва додаткової вартості праця цих праців­ників є непродуктивною, оскільки нею не створюється ні нова (до­дана) вартість, ні у її складі додаткова вартість. Тому загальним джерелом відшкодування чистих витрат обігу є сукупна додатко­ва вартість — додаткова вартість, створювана найманими пра­цівниками промислового та торгового капіталів, праця яких має продуктивний характер, тобто створює вартість, у тому числі до­даткову вартість.

 

« Содержание

» следующая страница »
1  ... 169 170 171 172 173 174175 176 177 178 179  ... 452