Валовий (загальний) дохід (ТЯ). Сума доходів, отримана фірмою від економічної діяльності за певний проміжок часу. Як правило, він охоплює виручку від реалізації продукції і нереалізацій- ні доходи — грошові суми, що надійшли на рахунки фірми, але не пов'язані з її виробничою діяльністю: відсоток за вкладами, дивіденди, отримані штрафи, пеня, доходи від валютних операцій і операцій з цінними паперами тощо.
Середній дохід (АЯ). Це сума валового доходу, що припадає на одиницю реалізованої продукції. За досконалої конкуренції середній дохід однаковий з ціною. Його розрахунок здійснюють за цінами, що змінюються протягом певного часу, або в тих випадках, коли асортимент продукції складається з кількох або більше товарів, послуг.
Додатковий (граничний) дохід (тЯ). Приріст валового доходу, отриманий у результаті виробництва і реалізації ще однієї одиниці продукції. Для ефективного функціонування фірми неабияке значення мають висновки, отримані від порівняння середніх і граничних витрат виробництва.
Підприємницький дохід. Це дохід, отриманий у формі нормального або середнього прибутку, який утворюється від використання функціонуючими підприємцями запозиченого капіталу. Функціонуючий капіталіст, отримавши грошову позику, використовує її як капітал — вкладає у процес виробництва з метою отримання прибутку. Певну частину цього прибутку він передає власникам запозиченого грошового капіталу у формі платежу за позику. Цю частину прибутку називають відсотком. Друга частина середнього прибутку утворює підприємницький дохід і привласнюється функціонуючим капіталістом. У цьому виявляється подальше перетворення додаткової вартості — вона постає у більш поверхових формах позичкового відсотка на позичковий капітал і підприємницького доходу. У цих формах відбувається подальше маскування сутності основного капіталістичного виробничого відношення «наймана праця — капітал». Відсоток і підприємницький дохід мають одне й те саме джерело походження — додаткову працю найманих працівників, якою створюється додаткова вартість у процесі виробництва.
Отже, промисловий прибуток у всіх його особливих видах є конкретною економічною формою, через яку здійснюється присвоєння власниками промислового капіталу певних часток додаткової вартості. Тому він, як і дивіденд, торговий прибуток, позичковий відсоток та земельна рента, є об'єктом відносин відчуження-при- своєння (власності) між найманими працівниками та власниками Промислового капіталу.
Максимізація прибутку
Основною метою будь-якого капіталу є не лише одержання, а максимізація прибутку. Це одна з вимог ринкової конкуренції.
Максимізація прибутку—зусилля, спрямовані на отримання найвищого
прибутку від підприємницької діяльності.
Це завдання стає реальним тільки тоді, коли фірма нічим не ризикує. Насправді в економічній діяльності завжди доводиться вибирати між ризиком і середнім розміром очікуваного прибутку.
Загальний обсяг максимізації прибутку постає як наслідок найбільшої різниці між загальним (валовим) доходом і загальними (валовими) витратами виробництва. Її умовою є рівність додаткових витрат додатковому доходу. Передумови максимізації прибутку в короткостроковому періоді діяльності фірми — необмежений попит на продукцію, незалежність ціни від обсягу виробництва, рівність грайичного доходу з ринковою ціною товару.
Якщо додатковий (граничний) прибуток перевищуватиме додаткові витрати — він буде позитивним показником; якщо додатковий прибуток дорівнюватиме додатковим витратам, то становитиме нуль; якщо він буде меншим від додаткових витрат, виробництво продукції виявиться збитковим. Отже, якщо додатковий прибуток потребуватиме більше додаткових витрат, необхідно збільшувати виробництво продукції доти, доки додатковий прибуток не зрівняється з додатковими витратами. Це буде умовою рівноваги підприємства, фірми.
» следующая страница »
1 ... 162 163 164 165 166 167168 169 170 171 172 ... 452