Р = 30 т / 100 (C+У) ■ 100 % = 30 %;
Р = 40 т / 100 (С+Ю ■ 100 % = 40 %.
Це означає, що продаж товарів за їх вартістю забезпечує рівним капіталам з різною органічною будовою різну величину прибутку, тобто рівновеликі капітали приносять різну норму прибутку. Це не дасть змоги капіталістичному суспільству розвиватися нормально, оскільки важливі галузі виробництва з високою органічною будовою капіталу занепадуть. Та, як свідчить практика господарювання, власники рівновеликих капіталів не лише прагнуть рівної величини прибутку (однакової норми прибутку), а й отримують приблизно однакову норму прибутку на капітал, інвес-
тований у різні галузі економіки, що є наслідком дії механізму вирівнювання норми прибутку. Його особливості розкрито в обґрунтованій К. Марксом теорії середньої (загальної) норми прибутку. Сутність її полягає в тому, що утворення середньої норми прибутку пов'язане з конкуренцією, її функціями у процесах утворення суспільної (ринкової) вартості товарів та перетворенням цієї вартості на ціну виробництва.
Утворення суспільної (ринкової) вартості товарів є функцією внутрігалузевої конкуренції.
Внутрігалузева конкуренція — боротьба, суперництво між підприємствами (фірмами) всередині кожної галузі за вигідніші умови виробництва і реалізації однакових товарів з метою отримання надлишкового прибутку.
Її основою є індивідуальна вартість однотипних товарів, тобто індивідуальні витрати уречевленої і живої праці на їх виробництво в межах окремих підприємств галузі. На кожному підприємстві вона різна, що зумовлено різним рівнем механізації і автоматизації виробництва, тобто різною органічною будовою капіталу. На підприємствах із високою органічною будовою капіталу індивідуальна вартість однотипних товарів менша, ніж на підприємствах із низькою, оскільки там при рівновеликому капіталі задіяно менше живої праці і тому створюється менша величина додаткової вартості. Проте ринок сприймає товари не за їх індивідуальною вартістю — конкуренція між виробниками та споживачами зводить індивідуальні витрати праці (вартості) однорідних товарів до суспільно необхідних витрат праці, тобто до їх суспільної (ринкової) вартості.
Суспільна (ринкова) вартість — вартість товарів, вироблених за середніх умов виробництва в конкретній галузі, які складають у ній переважну масу товарів.
Унаслідок продажу товарів за цінами, які дорівнюють їх ринковій вартості, на підприємствах, де індивідуальна вартість товарів перевищує суспільну вартість, величина прибутку буде меншою, ніж величина створеної додаткової вартості. На підприємствах, де індивідуальна вартість товарів тотожна їх ринковій вартості, величина прибутку дорівнюватиме величині створюваної додаткової вартості. А на підприємствах, де індивідуальна вартість товарів менша, ніж їх суспільна вартість, величина прибутку перевищуватиме величину створюваної додаткової вартості, тобто власники таких підприємств одержуватимуть надприбуток. Отже, внутрігалузева конкуренція, породжувані нею суспільна вартість товарів і надприбуток є наймогутнішими чинниками та стимулами впровадження у виробництво найновішої техніки і технологій, що зумовлює подальше зростання органічної будови капіталу у кожній галузі виробництва.
Міжгалузева конкуренція, виникнення середньої норми прибутку і ціни виробництва
Міжгалузева конкуренція. Метою міжгалузевої конкуренції є боротьба за вищу норму прибутку.
Міжгалузева конкуренція — боротьба власників капіталу різних галузей за прибутковіші сфери вкладення капіталу.
Наслідком міжгалузевої конкуренції є утворення середньої (загальної) норми прибутку на рівновеликий капітал та перетворення суспільної (ринкової) вартості товару на ціну виробництва.
Наприклад, у 3-х галузях виробництва функціонує рівновеликий капітал у 100 гр. од., але з різною органічною будовою. У І (машинобудівній) органічна будова капіталу становить 80С + + 20V, у II (текстильній) — 70С + 30^ у III (деревообробній) — 60С + 40V. Якщо норма додаткової вартості (т1) у кожній галузі дорівнюватиме 100 %, то величина додаткової вартості (т) у машинобудівній становитиме 20 гр. од., у текстильній — ЗО гр. од., у деревообробній — 40 гр. од. Якщо б товари кожної галузі продавалися за їх суспільною вартістю (Ж), сформованою внутрігалузевою конкуренцією, тобто у машинобудівній за 120, у текстильній — за 130, у деревообробній за 140 гр. од., тоді норма прибутку в них становила б відповідно 20 %, 30 % і 40 % (табл. 2.8).
» следующая страница »
1 ... 157 158 159 160 161 162163 164 165 166 167 ... 452