Цей метод характеризує кризовий стан економіки, що супроводжується збільшенням грошової маси. У деяких країнах девальвацію застосовували з метою стабілізації національної грошової одиниці. Як інструмент кредитно-фінансового механізму, її використовують для підвищення конкурентоздатності експорту, обмеження імпорту, вирівнювання платіжного балансу.
Ревальвація — підвищення раніше встановленої вартості (цінності) національної валюти.
Цей процес є протилежним девальвації. Для оздоровлення системи грошового обігу використовують паралельний обіг двох валют.
Паралельний обіг двох валют — поступове витіснення відмираючих, знецінених грошових знаків і запровадження нових — вагоміших, здоровіших, цінніших.
Оптимізована грошова система пожвавлює рух доходів і витрат, які сприяють підвищенню зайнятості населення, завантаженню виробничих потужностей і зростанню виробництва. В цьому процесі важлива роль належить і конвертованості національної грошової одиниці.
Конвертованість валют — здатність валюти однієї країни обмінюватися на валюти інших країн у певній пропорції, яка визначається масштабом цін і купівельною спроможністю національної валюти.
Вона забезпечує юридичним і фізичним особам вільний доступ до іноземної валюти, робить національну валюту доступною для іноземців, що сприяє міжнародній торгівлі. Конвертованість національних грошей є не просто вираженням їх вартості в іноземній валюті в процесі обміну, вона забезпечує розвиток взаємозв'язків внутрішнього ринку зі світовим через валютний паритет, валютний курс за максимальної свободи торгівлі, руху капіталів, робочої сили.
Валютний паритет. Це законодавчо обумовлене співвідношення між двома валютами, яке є основою встановлення валютного курсу. Однак валютний паритет не тотожний валютному курсу, який сформувався на даний момент.
Валютний курс. Він є ціною певної валюти, вираженою в іншій валюті, яка визначається попитом на неї та її пропозицією на валютному ринку.
Конвертованість валюти може бути повною і частковою, внутрішньою і зовнішньою, а також конвертованістю за поточними операціями.
Повна конвертованість валюти. Вона означає вільний обмін національної грошової одиниці на іноземну валюту для всіх категорій власників у будь-якій формі при здійсненні всіх валютних операцій і без обмеження суми. Такими є долар США, марка ФРН, франки Франції та Швейцарії, фунт стерлінгів Великобританії, японська єна та деякі інші, а також евро.
Часткова конвертованість валюти. Її особливість у тому, що обмін частково конвертованої валюти на іноземну дозволяється, але тільки для певних власників і для певних валютних операцій. До обмеженої або часткової конвертованості європейські країни перейшли наприкінці 50-х років XX ст. У 1991 р. 17 країн-учас- ниць МВФ зняли обмеження, а 60 країн в основному ліквідували обмеження в побічних операціях. Решта країн-учасниць МВФ (понад 150) перебуває на шляху до нього.
Внутрішня конвертованість. Вона означає вільний обмін національної валюти на іноземну для резидентів (юридичних і фізичних осіб даної країни) і здійснення ними вільних платежів за кордоном. Запровадження внутрішньої конверсії вимагає від країни відповідних валютних резервів, зближення структури цін на внутрішньому та світовому ринках тощо. Із запровадженням її формуються передумови для повної конвертованості національної грошової одиниці.
Зовнішня конвертованість. Вільне нагромадження валюти на рахунках нерезидентів (юридичних та фізичних осіб інших країн) , переказ її за кордон чи конверсія в іншу валюту. Вона обслуговує приплив у країну іноземної валюти, необхідної для обміну національної валюти для нерезидентів, тому є доступнішою для впровадження.
Конвертованість за поточними операціями. За такої конвер- тованості національна валюта вільно обмінюється лише для забезпечення повсякденної зовнішньоекономічної діяльності учасників міжнародних відносин (торгівлі, страхування, транспорту, туризму).
» следующая страница »
1 ... 100 101 102 103 104 105106 107 108 109 110 ... 452