Через відсутність відповідних оптових цін такі підрозділи реалізують свою продукцію за договірними цінами з рентабельністю, шо не перевищує рентабельності продукції АТ:
Цм = См х(і + Рм і Рм Р, , де Цм - договірна ціна на продукцію відповідного самостійно функціонуючого в складі підприємницької структури підрозділу;
См - собівартість продукції даного підрозділу;
Рм - рентабельність продукції даного підрозділу;
Рз - середня рентабельність продукції на підприємстві.
Якщо внутрішні планово-розрахункові ціни на продукцію підрозділів підприємства є інструментом організації внутрішньозаводських економічних відносин та функціонують виключно на внутрішньозаводському рівні, то товариства або кооперативи в складі підприємницької структури, будучи юридичними особами, мають право укладати договори і реалізовувати свою продукцію стороннім підприємствам та організаціям. В цьому випадку обмеженням договірних цін на їх продукцію може слугувати лише ринкова категорія попиту.
В залежності від цілей, які ставить перед собою функціонуючий підрозділ, виділяють декілька основних методів визначення ціни:
□ Формування ціни за схемою “собівартість + прибуток”.
Цей метод ціноутворення полягає у визначенні величини витрат, необхідних для виготовлення продукції конкретним підрозділом (повна собівартість продукції) і встановленні прибутку пропорційно до величини витрат з врахуванням статутних вимог основного підприємства. Цей метод є найбільш поширеним, його перевагами є покриття усіх витрат і одержання прибутку, а недоліком - відсутність враховування потреб споживачів, їх платоспроможності.
Ціна розраховується за наступною формулою:
Ц1 = с, + п З,, де СЗ1 - >ої продукції, випущеної і-им підрозділом;
Пз1 - прибуток, отриманий від реалізації >ої продукції, випущеної і-им підрозділом.
По суті, вона відповідає внутрішній планово-розрахунковій ціні, враховує її особливості. Отож:
Ц, = сі, + с,,х р = З1 + qp,і
□ Формування ціни як функції витрат і цільового прибутку.
Цей метод забезпечує одержання прибутку підрозділом підприємства у запланованих наперед розмірах:
Ц1 = С1 + ПФз1,
де Пф]і - фіксована величина прибутку у попередньо визначених розмірах від майбутньої реалізації
]-ої продукції, випущеної і-им підрозділом.
Такий метод є різновидом затратних методів ціноутворення, тому вія має типові для них недоліки. Головна його складність полягає у визначенні рівня фіксованого прибутку. Сприйнятним метод стає тоді, коли підрозділ працює за індивідуальними замовленнями (чи то інших підрозділів, чи то підприємства в цілому). Перевагою його є одержання передбаченого розміру прибутку.
□ Формування ціни “зарівнем попиту ”.
Основним чинником цього методу ціноутворення є не витрати яї виробництво, а ринкова оцінка продукції підрозділу споживачем (тобто іншим підрозділом або навіть підприємством). Визначення ціни таким чином відповідає ринковим умовам і застосовується для встановлення цін на нову продукцію. Перевагою цього методу є орієнтація ціни на задоволення потреб споживачів і ринкового попиту на продукцію підрозділу. Недоліком - відірваність ціни від величини витрат на виробництво і реалізацію такої продукції.
□ Формування ціни ”зарівнем поточних цін ”.
Ціни при цьому методі встановлюються з орієнтацією на конкуренцію, тобто на ціни споріднених підрозділів інших підприємств, які контролюють переважну частку ринку продукції. Такий метод ціноутворення дає можливість відразу ж визначити ціну на продукцію, раніше, ніж завершиться процес виробництва, що є перевагою такого методу. Недоліком його є залежність величини ціни віддій конкурентів.
» следующая страница »
1 ... 34 35 36 37 38 3940 41 42 43 44 ... 433